Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Диби В.Г., Касьяна О.П., Коротуна В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1, треті особи: Військова Академія м. Одеси, служба в справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання втраченим право користування жилим приміщенням у гуртожитку та виселення за касаційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2012 року,

У травні 2011 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси перебуває гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3, 1995 року народження, вселилася в кімнату АДРЕСА_1 зазначеного гуртожитку у складі сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4 06 листопада 2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, місце проживання сина визначено разом із матір'ю.

ОСОБА_4 припинив проживати у спірній кімнаті та виселився з неї.

Враховуючи, що відповідачка заселилась у зазначений гуртожиток у складі сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4, позивач просив визнати втраченим право ОСОБА_1 та інших осіб користування жилим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, та виселити ОСОБА_1 та інших осіб із жилого приміщення гуртожитку за зазначеною адресою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2012 року позов квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси було задоволено. Визнано втраченим право користування жилим приміщенням ОСОБА_1 та інших осіб, що проживають з нею, в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_1 та інших осіб, що проживають з нею із жилого приміщення в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не перебували в трудових відносинах з військовим органом та проживали в гуртожитку без правових на те підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстави для задоволення позову відсутні.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси перебуває гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3, 1995 року народження, вселилася в кімнату АДРЕСА_1 зазначеного гуртожитку у складі сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4 на підставі дозволу начальника Військового інституту Одеського національного політехнічного університету.

06 листопада 2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, місце проживання сина визначено разом із матір'ю.

ОСОБА_4 припинив проживати у спірній кімнаті та виселився з неї.

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України, п. 2 Примірного положення про гуртожитки (далі - Положення), затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року за № 208 (208-86-п) , жилі будинку реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті місцевої ради й призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Згідно зі ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пунктом 17 Положення передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, інших членів сім'ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

ОСОБА_4 припинив проживання в кімнаті АДРЕСА_1, та виселився з неї.

Право користування жилим приміщенням гуртожитку такого члена сім'ї (або колишнього члена сім'ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період його роботи.

Так, ст. 125 ЖК України, п. 41 Примірного положення визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, а саме у разі, якщо робітники і службовці припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не може бути виселено певне коло осіб, у тому числі пенсіонерів по старості. Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) зазначив, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку. Якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 ЖК без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст. 125 ЖК України, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, апеляційний суд не забезпечив повного з'ясування обставин справи та дійшов до передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 проживають в гуртожитку на правових підставах.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним й обґрунтованим та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.