Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,за участю представника відповідача - Басій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитом, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яке діє через представника Шуліку Аліну Володимирівну, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2012 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 травня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 51 155,00 грн зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 16,08 % річних, у подальшому позивач був повідомлений про те, що процентна ставка за вищезазначеним договором збільшена відповідачем до 27,48 % річних, що він вважає таким, що порушує його права та суперечить законодавству України, у зв'язку з чим просив суд визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за укладеним між сторонами договором, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_7 зазначає, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, у процесі розгляду справи судом не порушені норми матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що 31 травня 2007 року між відповідачем та позивачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 51 155,00 грн зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 16,08 % річних.

У п. 2.3.1 зазначеного договору сторони визначили, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

08 січня 2009 року відповідач направив позивачу повідомлення про збільшення відсоткової ставки за вищезазначеним договором, а саме до 27,48 % річних, починаючи з 01 лютого 2009 року. У цьому листі також було зазначено, що у разі незгоди позивача з такими змінами умов договору він повинен погасити заборгованість за договором у повному обсязі за попередньою процентною ставкою до 20 січня 2009 року.

Позивач погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі за попередньою процентною ставкою не здійснив.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що відповідач попри встановлену ст. 1056-1 ЦК України заборону збільшив в односторонньому порядку процентну ставку за кредитним договором.

У п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) , яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки; дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідачем рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, та повідомлення позивача про таке підвищення здійснено у порядку передбаченому договором, дійшов вірного висновку про правомірність такого підвищення процентної ставки та відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) має зворотню дію в часі, а тому прийняте відповідачем рішення про збільшення в односторонньому порядку процентної ставки є незаконним.

Проте з таким висновком апеляційного судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

09 січня 2009 року набрав чинності Закон № 661-VІ (661-17) , яким Цивільний кодекс України (435-15) доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2012 року, справа № 6-149цс12, який апеляційним судом у порушення вимог ч. 2 ст. 214 ЦПК України не врахований.

Таким чином, суд першої інстанції вірно з'ясував права та обов'язки сторін, визначився з характером спірних правовідносин та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційний суд помилково скасував це рішення.

За таких обставин оскаржуване у касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яке діє через представника Шуліку Аліну Володимирівну, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2012 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.