Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про зменшення обов'язкової частки у спадщині за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про зменшення обов'язкової частки у спадщині.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_7

Згідно заповіту від 19 травня 1994 року, ОСОБА_7 заповів їй садовий будинок, а також зелені насадження та будівлі, що знаходяться в садівничому товаристві АДРЕСА_1, а також речі домашньої обстановки та вжитку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначала, що розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_7, повинен бути зменшений, оскільки відносини між останніми не склалися та були такими, що не відповідають засадам моральності.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Зменшено розмір обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_5 після померлого ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до 1/8 частини всього спадкового майна та визнано за ОСОБА_4 право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги після померлого.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року рішення суд першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні заявленого позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені в справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) вірно виходив із того, що позивачем не підтверджено належними доказами підстави для зменшення обов'язкової частки у спадщині.

Факт проживання спадкодавця ОСОБА_7 з 2 листопада 2007 року зі спадкоємцем ОСОБА_5 та перебування на утриманні останньої сторонами не заперечувався.

Висновок суду підтверджений матеріалами справи, дослідженими судом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.