Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Фаловської І.М,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 15 березня 2012 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке видане на його ім'я 6 листопада 2008 року на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на Ѕ частину зазначеної квартири, як на спільно нажите майно подружжя й на ј частину цієї квартири в порядку спадкування.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 у березні 2011 року звернулася до суду із зустрічним позовом про вселення.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона та ОСОБА_1 є співвласниками спірної квартири, однак останній чинить їй перешкоди у користуванні власністю.

Ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 29 серпня 2011 року за заявою представника позивача первісний позов залишено без розгляду.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 29 серпня 2011 року зустрічний позов задоволено. Вселено ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до квартири АДРЕСА_1; вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 15 березня 2012 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на те, що оскільки ОСОБА_2 ніколи не проживала у спірній квартирі, має інше житло, є сторонньою особою для ОСОБА_1, який заперечує проти її проживання з дитиною у квартирі, підстави для її вселення відсутні.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України,ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст. ст. 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За правилами ст. 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Аналогічні вимоги містить ст. 383 ЦК України.

Судом установлено, що сторони у справі є співвласниками трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, кожному з них належить по Ѕ частині вказаної квартири.

Свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка у вигляді Ѕ частини спірної квартири, ОСОБА_2 отримала 15 вересня 2009 року, право власності зареєструвала 26 вересня 2009 року.

На даний час у зазначеній квартирі проживає ОСОБА_1

Установивши, що з 2009 року ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 у вселенні та проживанні у спірній квартирі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог останньої й наявність передбачених законом підстав для їх задоволення.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Скасовуючи зазначене рішення суду, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 не має права на користування всією квартирою, а відтак її позов про вселення в цілу квартиру задоволенню не підлягає.

Таким чином, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду м. Севастополя від 15 березня 2012 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 15 березня 2012 року скасувати.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 29 серпня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.