Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Завгородьої І.М.,

Дем’яносова М.В., Колодійчука В.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПравексБанк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1", про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати виконавчий напис № 362 від 22 травня 2009 року, вчинений 22 травня 2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на договорі поруки укладеним між позивачем та АКБ "Правекс-Банк" 29 липня 2008 року на забезпечення зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором з АКБ "Правекс-Банк" від 28 липня 2008 року №1311-002/08 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що нотаріусом при вчинені виконавчого напису порушені вимоги ст. 88 Закону України "Про нотаріат" щодо безспірності заборгованості, оскільки Банк не повідомив відповідача про розмір заборгованості, яка виникла, та про порядок її розрахунку, і не надав можливості позивачу висловити свої заперечення. ОСОБА_3 вважав суму заборгованості завищеною, оскільки Банком було підвищено суму відсоткової ставки без узгодження з ОСОБА_5, ним та іншим майновим поручителем товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1".

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що для вчинення виконавчого напису заявником було подано всі необхідні документи і вони були доказом безспірності суми заборгованості.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 28 липня 2008 року між АКБ "Правекс-банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №1311-002/08Р ( а.с. 9).

28 липня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1311-001/08Р-1 за яким останній зобов’язується нести солідарну майнову відповідальність перед Кредитором за виконання в повному обсязі зобов’язань ОСОБА_5 за вищевказаним договором кредиту (а.с.14).

22 травня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у розмірі 22 089 136 грн. 76 коп.( а.с. 114).

Згідно ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Частиною 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України 5 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документами передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) .

Згідно п. 1 цього Переліку, до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів входять нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або переведення майна, а також право звернення стягнення на майно.

Матеріали справи не містять доказів безспірності суми заборгованості в розмірі 22 089 136 грн. 76 коп. саме на момент вчинення виконавчого напису.

Оспорюючи вказаний виконавчий напис, ОСОБА_3, зокрема, зазначав про порушення приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису зазначених вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , а саме щодо права нотаріуса на вчинення такого напису лише при наявності безспірної заборгованості, яка підтверджується відповідними документами.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та не перевірив доводів позивача та його представника про те, що банком не надано доказів відсутності безспірності заборгованості та ухвалив рішення при неповно встановлених обставинах справи в порушення ст. 214 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не з’ясував усіх обставин справи та вказуючи на існування рішення Печерського районного суду м. Києва, як на доказ безспірності суми заборгованості не звернув уваги, що це рішення було ухвалено 2 грудня 2010 року, тобто вже після вчинення виконавчого напису, залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм процессуального права судами обох інстанцій унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи згідно з п. 2 ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.