Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Макарчука М.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 грудня 2006 року між нею та ПАТ "Державний ощадний банк України" був укладений договір іпотечного кредиту, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 136 098,00 грн, а позичальник - прийняти, повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 16,5 % річних. Вказуючи на те, що відповідачем були порушені вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) щодо інформування позивача про умови договору, внаслідок чого договір був підписаний нею під впливом обману, просила визнати договір іпотечного кредиту недійсним та виключити нерухоме майно з реєстру іпотек та заборон відчуження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що підстави для визнання оспорюваного іпотечного договору недійсним відсутні.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.