Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа: Управління земельних ресурсів в Обухівському району Київської області, про визнання недійсним рішення та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа: Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області, про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2010 року та на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року,-

У червні 2007 року позивачі ОСОБА_6., ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа: Управління земельних ресурсів в Обухівському району Київської області, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25.02.1999 року та державного акту на право приватної власності на землю серії 11-КВ № 028942, зареєстрованого за № 2450 від 08.04.1999 року виданого на ім`я ОСОБА_8

Вимоги за позовом обґрунтовували тим, що внаслідок прийняття оспорюваного рішення та видачі державного акту порушені їх права та інтереси власників та членів територіальної громади смт. Козин Обухівського району Київської області щодо користування вулицею та водоохоронною зоною, відбулось звуження проїзду до їх домоволодінь.

В свою чергу ОСОБА_8 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа: Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області, про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,14 га від 04.11.2005 року на ім`я ОСОБА_6, виданий з порушенням законодавства, вигрібна та компостна ями розміщені з порушенням архітектурно-будівельних норм, а також ОСОБА_6 самовільно зайнято частину дороги, що унеможливлює встановлення дійсних меж спірних суміжних земельних ділянок.

рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29.06.2010 року позови ОСОБА_6 та ОСОБА_10 були задоволені. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25.02.1999 року про довиділення та передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 0,0075 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_1 визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_8 Козинською селищною радою 08.04.1999 року та зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 2450 щодо земельної ділянки площею 0,124 га на території АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування житлового будинку. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.03.2011 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25.02.1999 року про довиділення та передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 0,0075 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_1 – скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволення даної позовної вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 17.03.2011 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та просять залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В свою чергу ОСОБА_8 просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 29.06.2010 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 17.03.2011 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення Обухівським районним судом Київської області від 29.06.2010 року про визнання недійсних рішення виконкому комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25.02.1999 року про довиділення та передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 0,0075 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_1 та державного акту на право приватної власності на землю серії 11-КВ № 028942, виданого на ім`я ОСОБА_8 Козинською селищною радою 08.04.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 2450 щодо земельної ділянки площею 0,124 га на території АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування житлового будинку, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення є неправомірним, так як було прийнято не уповноваженим органом, а саме, виконкомом сільської ради, а не сесією на пленарному засіданні як того вимагає ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також саме рішення не ґрунтується на законі, оскільки законодавство не містить такого правового терміну як "довиділення" земельної ділянки, в зв’язку з чим має бути визнано недійсним і державний акт, що виданий за відсутності належних правових підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25.02.1999 року про довиділення та передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 0,0075 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_1 апеляційний суд виходив із того, що спірне рішення відповідає вимогам закону, оскільки повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування відповідно до ч.3 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року). Крім того оспорюваним рішенням не порушено законних прав та охоронюваних законом інтересів позивачів за основним позовом.

Повністю з висновками суду як першої, так і апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.12.1997 року були затверджені матеріали інвентаризації присадибної земельної ділянки ОСОБА_11, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1

29.01.1998 року на підставі рішення Козинської селищної ради № 118/68 від 25.12.1997 року ОСОБА_11 було видано Державний акт на право приватної власності на землю.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.1998 року ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_8 купила частину земельної ділянки.

рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 98/144 від 26.11.1998 року ОСОБА_8 було надано дозвіл на переоформлення Державного акту на право власності на куплену нею земельну ділянку та анульовано державний акт від 29.01.1998 року, виданий на ім`я ОСОБА_12.

рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.02.1999 року ОСОБА_8 було довиділено та передано їй безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,075 га для ведення підсобного господарства в АДРЕСА_1

На підставі зазначених рішень 08.04.1999 року ОСОБА_8 було видано єдиний Державний акт на право приватної власності на землю про передачу їй у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,124 га для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_1.

18.05.1999 року ОСОБА_8 було відведено в натурі межі земельної ділянки площею 0,124 га по АДРЕСА_1, про що складений відповідний акт.

рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.12.1997 року були затверджені матеріали інвентаризації присадибної земельної ділянки ОСОБА_13, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_1.

18.01.2001 року відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_14 купив земельну ділянку площею 0,151 га.

16.03.2001 року Козинською селищною радою на ім`я ОСОБА_14 було видано державний акт на земельну ділянку в АДРЕСА_1 розміром 0,151 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, розміром 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, а всього 0,291 га.

04.10.2005 року Козинською селищною радою та Обухівським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2005 року було видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,1400 га та 0,1510 га, що розташовані по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в основному позові в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25.02.1999 року, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що спірним рішенням не порушено законних прав та охоронюваних законом інтересів позивачів за основним позовом.

Що стосується задоволення позовних вимог про визнання недійсним державного акту то суд в порушення п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України ухвалив рішення при неповно встановлених обставинах справи, а саме, в порушення вимог ст. 3 ЦПК України, суд не з`ясував питання про те, які саме права, свободи чи інтереси позивачів за основним позовом порушені оспорюваним державним актом.

Судом першої інстанції встановлено, що частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6 не є складовою частиною земельної ділянки, що належить ОСОБА_8

Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, д ержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено ні даною нормою ні іншою нормою закону при наявності рішення, що надало право на отримання цього правовстановлюючого документа.

Крім того, порушення цільового призначення землі є підставою для відмови в реєстрації земельної д ілянки або визнання реєстрації недійсною ( ст. 21 ЗК України), а тому невідповідність вказівок в державному акті виданого на ім`я ОСОБА_8 щодо цільового призначення фактичному використанню земельної ділянки, може бути лише предметом спору щодо скасування державної реєстрації і то лише за позовом відповідного органу, а не власниками суміжної земельної ділянки.

Однак, в порушення ст.ст. 213- 215 ЦПК України суд першої інстанції зазначених положень не врахував, задовольнив основний позов про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.02.1999 року та державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_8 та вирішив даний спір у спосіб, що не передбачений законом, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Апеляційний суд в порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України, залишаючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст.ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України вони підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2010 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року в частині позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Козинської селищної ради, третя особа: управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії 11-КВ № 028942, зареєстрованого за № 2450 від 08.04.1999 року виданого на ім`я ОСОБА_8 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.