Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_5, про припинення договорів поруки та іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2013 року та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила визнати припиненими договори поруки та іпотеки. Свої вимоги мотивувала тим, що 8 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладений договір про надання споживчого кредиту у розмірі 56 800 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 13,5 % на рік зі строком повернення до 7 лютого 2018 року. На забезпечення виконання кредитного договору 8 лютого 2008 року між банком, позичальником та ОСОБА_4 укладений договір поруки. У якості додаткового забезпечення між банком та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 44,6 кв. м, розташованого у будинку АДРЕСА_1. Додатковою угодою № 2 були внесені зміни до кредитного договору, а саме збільшено процентну ставку до 16,01% та змінено строк повернення кредиту - з 7 лютого 2018 року на 7 грудня 2022 року. Вважала, що даною додатковою угодою було збільшено обсяг її відповідальності як поручителя, а оскільки згоди на її підписання вона не надавала, порука вважається припиненою на підставі ст. 559 ЦК України. Зазначала, що договір іпотеки також припинився на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині припинення поруки та ухвалено нове рішення, яким визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки, укладеним 8 лютого 2008 року між нею та АКБ "Укрсоцбанк", за участю ОСОБА_5, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 8 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_5 та АКБ "Укрсоцбанк". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в частині задоволення позову про припинення договору іпотеки обґрунтовано виходили із того, що законодавство не пов'язує припинення іпотеки зі зміною основного зобов'язання. До припинення іпотеки, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", призводить не зміна, а припинення основного зобов'язання.

Разом із тим, апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору поруки припиненим та в цій частині ухвалюючи нове рішення про задоволення позову з урахуванням положень ч. 1 ст. 559 ЦК України дійшов правильного висновку про припинення договору поруки внаслідок збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителя.

Доводи касаційних скарг та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2012 року в частині, що не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.