Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24.02.2011 року,-

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив постановити рішення, яким визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 07.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 за № 2574, посилаючись на те, що у травні 2010 року йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_7 07.08.2007 року подарувала ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана ним із відповідачкою ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі без його на це згоди.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24.02.2011 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені, а саме визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 07.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 за № 2574 та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача судові витрати.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи № 2п-7520/10 (в одному томі), касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 01.08.2007 року відповідачем ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі з позивачем була придбана квартира АДРЕСА_1.

В травні 2010 року позивачу випадково стало відомо, що 07.08.2007 року ОСОБА_7, без його письмової нотаріальної згоди, подарувала спірну квартиру ОСОБА_10, який є їх сином, що в силу п. 3 ч. 2 ст. 369 ЦК України є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення лише на підставі двох документів – договорів купівлі продажу та дарування спірної квартири та прийшли до висновку, що позивач про порушення своїх прав дізнався лише в травні 2010 року без будь – яких підтверджуючих на це доказів.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суди прийшли до висновку, що позивач не надавав письмової нотаріальної згоди на дарування спірної квартири, однак, колегії суддів не зрозуміло з чого виходили суди встановлюючи дані обставини, оскільки в матеріалах справи, окрім позовної заяви та вищезазначених договорів немає жодного доказу на підтвердження позовних вимог.

Як вбачається з документів, доданих заявником до касаційної скарги, 01.08.2007 року ОСОБА_6 надав нотаріально засвідчену заяву на купівлю його дружиною ОСОБА_7 спірної квартири та на дарування її їхньому синові ОСОБА_8, однак судами при ухваленні оскаржуваних рішень вона не була витребувана та їй не була надана оцінка, як єдиному належному доказу у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень не дослідили належним чином питання та не встановили причини пропуску позивачем строку позовної давності.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті в порушення ст. 35 ЦПК України, не притягнули до участі у справі в якості третьої особи ПАТ "Укрсоцбанк", права та інтереси якого порушені прийнятими по справі рішеннями, оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 передана останньому в іпотеку відповідачем по справі ОСОБА_8

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вищевикладеного, що свідчить про те, що рішення постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24.02.2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.