Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, управління Державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою, визначення порядку користування домоволодінням, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 жовтня 2012 року,

У травні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, управління Державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою, визначення порядку користування домоволодінням, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що вони з відповідачем є співвласниками будинку АДРЕСА_1, проте відповідач чинить йому перешкоди у користуванні вказаним майном й крім того, без його згоди приватизував більшу частину земельної ділянки, на якій розташовано будинок.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 у липні 2009 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договору дарування Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 недійсним.

Позовні вимоги мотивував тим, що вказаний договір укладено з метою приховати договір купівлі-продажу та позбавити його права привілеєвої купівлі частки будинку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2011 року первісний позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідачів щодо видачі ОСОБА_5 державного акта на право власності на земельну ділянку; визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_5; поділено жилий будинок АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками, зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснити роботи по переобладнанню будинку. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 жовтня 2012 року зазначене рішення в частині задоволення позову ОСОБА_4 скасовано й в задоволенні його позовних вимог відмовлено; у решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер спірних правовідносин й вірно застосовані положення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.