Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Дем’яносова М.В., Ткачука О.С.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія", третя особа – ОСОБА_2, про встановлення факту перебування у трудових відносин, стягнення заборгованості із заробітної плати, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду

м. Житомира від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2010 року,

У липні ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія", третя особа – ОСОБА_2, про встановлення факту перебування в трудових відносин, стягнення заборгованості із заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2010 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням суд а ми норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачка не перебувала з відповідачем у трудових відносинах, оскільки з оглянутих судом документів про фінансову діяльність відповідача не вбачається виконання нею обов’язків головного бухгалтера.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.