Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Горелкіної Н.А. Євграфової Є.П.

Олійник А.С. Фаловської І.М.

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку,

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 07 серпня 2004 року по 24 листопада 2009 року перебував із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. У цей період вони за спільні кошти придбали житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,1 га. по АДРЕСА_1. Позивач просив поділити спільне майно подружжя виділивши по Ѕ частині вказаних житлового будинку та земельної ділянки кожному, а також визнати договір про надбання житлового будинку з надвірними спорудами у спільну часткову власність, укладеного 16 грудня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 недійсним.

У березні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 2/3 частини спірного будинку, посилаючись на те, що вона зобов'язалася сплатити продавцю житлового будинку аванс в сумі 5 тис. грн., а ОСОБА_3 зобов'язалася укласти від свого імені договір купівлі-продажу даного житлового будинку та оформити від свого імені кредитний договір на отримання кредитних коштів в сумі 40 400 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2012 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, розташованого по АДРЕСА_1 в порядку частки в спільному сумісному майні подружжя. У задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовлено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 5/6 частин спірного житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину спірної земельної ділянки.

Додатковим рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 червня 2012 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину спірного житлового будинку. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину спірної земельної ділянки. У резолютивній частині рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2012 року в реченні: "Визнано за ОСОБА_6 право власності на 5/6 частин спірного житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд" змінено число 5/6 на 2/3. У резолютивній частині рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2012 року в реченні: "Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину спірної земельної ділянки" змінено число 1/3 на 2/3.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 06 листопада 2012 року рішення місцевого суду скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, розташованого по АДРЕСА_1 в порядку частки в спільному сумісному майні подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки. Визнано недійсним договір про надбання житлового будинку з надвірними спорудами у спільну часткову власність від 16 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2012 року у відкритті касаційного провадження у даній справі відмовлено.

У березні 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2012 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

ОСОБА_3 посилається на те, що суди касаційних інстанцій неоднаково застосовують одну й ту ж саму норму матеріального права, а саме ст. 61 СК України.

До заяви про перегляд судових рішень як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копії: ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року у справі за позовом про поділ майна подружжя; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року у справі за позовом про поділ спільного майна подружжя та визнання договорів купівлі-продажу недійсними; постанови Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі за позовом про поділ майна подружжя.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Зі змісту заяви та доданої до неї копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2012 року не вбачається неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки з ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та від 13 червня 2012 року, на які заявник послався як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2012 року випливають різні предмет спору та встановлені судом фактичні обставини у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується.

Щодо постанови Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року, то відповідно до роз'яснень, наданих у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України", судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-V (697-16) .

Отже, постанова колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року, прийнята за результатами перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України, на яку посилається заявник не входить до переліку судових рішень, якими можна обґрунтовувати неоднакове застосування касаційною інстанцією одних й тих самих норм матеріального права.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.