Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Гончара В.П., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення без надання іншого жилого приміщення, за касаційною скаргою позивача на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 грудня 2010 року,

У жовтні 2006 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, просив виселити відповідачів із АДРЕСА_1 в м. Сторожинець Чернівецької області без надання іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі ордеру від 20 березня 2006 року він має право на вселення у спірну кімнату, але вона самоправно зайнята відповідачами.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 16 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст.ст. 3, 10, 31 ЦПК України).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 у позовній заяві просив виселити відповідачів на підставі ст.116 ЖК Української РСР, як таких, що самоправно зайняли жиле приміщення.

Судами встановлено, що спірна будівля у 2002 році була заселена сім'ями військовослужбовців, в тому числі відповідачами, мала статус казарми, у зв'язку із чим ордер на зайняття спірної кімнати відповідачам не видавався.

Рішенням виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецької області від 20 квітня 2005 року № 51/20-05 зазначеній будівлі надано статус гуртожитку для сімей військовослужбовців.

ОСОБА_1 на підставі ордеру № 56 від 20 березня 2006 року, виданого гарнізонною житловою частиною Чернівецької КЕЧ було надано право на зайняття спірної кімнати.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону, у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні – у сімейних гуртожитках.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про виселення відповідачів на підставі ст. 116 ЖК Української РСР.

Доводи позивача щодо самоправного вселення відповідачів до спірної кімнати спростовуються доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права й доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.