Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Гончара В.П., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Олійник А.С.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ особового рахунку та стягнення заборгованості за комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 1 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 грудня 2010 року,

У вересні 2010 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила поділити особовий рахунок на неї та ОСОБА_2 із сім’єю, зобов’язати відповідача укласти відповідні договори із комунальними службами та сплатити ѕ суми заборгованості за користування комунальними послугами, що утворилась станом на 1 вересня 2010 року у розмір 7 944 грн. 33 коп.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішенням виконкому Краматорської міської ради №283 від 6 липня 1988 року їй на сім’ю з трьох чоловік було виділено квартиру АДРЕСА_1, яка складається із двох ізольованих кімнат площею 18,9 кв.м. та 13,8 кв.м. У квартирі зареєстровані та проживають позивач, відповідач та її двоє дітей; особовий рахунок оформлено на позивача. Проте, відповідач комунальні послуги не оплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 1 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 грудня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням виконкому Краматорської міської ради №283 від 6 липня 1988 року ОСОБА_1 на сім’ю з трьох чоловік було виділено квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира не приватизована, складається і з двох кімнат 13,8 кв.м. та 18,9 кв.м. На момент розгляду справи у ній зареєстровані позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2, повнолітній син відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітній син відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ особового рахунку, суди обґрунтовано виходили з того, що відповідно до ст. ст. 63, 104 ЖК Української РСР предметом договору найму не може бути ізольоване жиле приміщення розміром меншим від встановленого для надання одній особі.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст.ст. 3, 10, 31 ЦПК України).

Позивач просила суд зобов?язати ОСОБА_2 оплатити ѕ частини суми боргу за комунальні послуги станом на 1 вересня 2010 року у розмірі 7944 грн. 33 коп.

За змістом ст. 61 ЖК Української РСР договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського державного фонду укладається в письмовій формі між наймодавцем –житлово-експлуатаційною конторою а в разі її відсутності – з відповідним підприємством, установою, організацією, і наймачем – громадянином, на ім?я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За змістом положень ст. ст. 61, 64, 68 ЖК Української РСР саме на наймачеві лежить обов?язок проводити оплату за комунальні послуги. Після оплати комунальних послуг наймач має право на зворотню вимогу (регрес) до членів своєї сім?ї, які разом із ним несуть солідарну відповідальність.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення з ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права й доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 1 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 грудня 2010 року залишити рішення без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.