Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Мартинюка В.І.,

Колодійчука В.М., Ступак О.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 8 лютого 2011 року,

У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої від тяжких тілесних ушкоджень, завданих автомобілем ВАЗ-21011, державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача, помер батько її дитини та її чоловік, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах – ОСОБА_5

Указуючи на те, що ОСОБА_4 добровільно відмовився відшкодувати їй завдану шкоду просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на поховання ОСОБА_5 – 4 143 грн. 73 коп. та 5 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 шкоду, завдану смерттю потерпілого на ОСОБА_3 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 8 липня 2007 року до 31 липня 2010 року по 36 047 грн. 66 коп. на кожного, а всього 72 095 грн. 32 коп.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 1 серпня 2010 року шкоду, завдану смертю потерпілого, як непрацюючій, яка здійснює догляд за дитиною по 1 173 грн. 28 коп. до досягнення ОСОБА_7 14 років; стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 1 серпня 2010 року шкоду, завдану смертю потерпілого на утримання сина ОСОБА_6 по 1 173 грн. 28 коп. до досягнення ним 18 років. Вирішено питання про судові витрати в справі.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 8 лютого 2011 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року частково змінено, зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 8 липня 2007 року до 31 липня 2010 року коштів у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника з 36 047 грн. 66 коп. на кожного до 19 800 грн. на кожного, а разом всієї суми з 72 095 грн. 32 коп. до 39 600 грн. Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 коштів щомісячно з 1 173 грн. 28 коп. до 500 грн. та на утримання ОСОБА_6 щомісячно з 1 173 грн. 28 коп. до 500 грн. Зменшено розмір стягнутого державного мита. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно об 16 год. 20 хв. ОСОБА_4, управляючи автомобілем ВАЗ 21104 номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Херсон-Генічеськ на перехресті з автодорогою Каховка-Семенівка вчинив наїзд на велосипедиста, що раптово виїхав на смугу його руху – ОСОБА_8, який перетинав проїжджу частину не переконавшись у безпеці здійснюваного ним маневру. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження від яких 7 липня 2010 року помер у лікарні.

На утриманні потерпілого ОСОБА_5 на день його смерті був його малолітній син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, яка проживала з ним однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Постановою слідчого СУ УМВС України в Херсонській області від 24 квітня 2010 року в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача. У даних правовідносинах цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України)

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. ст. 212, 213, 316 ЦПК України, відповідно до яких воно повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що до дня смерті потерпілий працював за трудовим договором, розмір мінімальної заробітної плати становив 440 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Зменшуючи розмір стягнутих судом першої інстанції коштів на відшкодування шкоди, апеляційний суд цих вимог закону не врахував та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції, який помилково керувався ч. 1 ст. 1197 ЦК України, що не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я заробітку, що підлягає відшкодуванню і не стосується правовідносин, що виникли.

Розмір шкоди, завданої смертю потерпілого, відшкодовується за правилами ст. 1200 ЦК України, яка залишилася поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 8 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.