Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гончара В.П., Мостової Г.І.

Наумчука М.І., Олійник А.С.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" (далі – ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна") про зобов'язання скасувати накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсацію матеріальних витрат, поновлення ділової репутації, матеріальну компенсацію за втрату ділової репутації, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна", на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2011 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що з 5 травня 2008 року працював торгівельним представником роздрібної групи товарів у м. Суми ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна", сумлінно виконував свої обов’язки, у зв’язку з чим неодноразово преміювався. 21 квітня 2010 року отримав по електронній пошті лист від директора компанії з двома наказами від 21 квітня 2010 року: одним наказом йому оголошено догану, а другим наказом оголошену другу догану та звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Дані накази вважає незаконними, оскільки обидві догани винесено однією датою, за одне й те саме правопорушення. Крім того, на час звільнення він знаходився на лікарняному до 21 травня 2010 року, після виходу з якого звернувся до керівництва ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" з проханням видати трудову книжку, провести остаточний розрахунок та забрати матеріальні цінності, які знаходилися у нього на зберіганні. Так як, звільнення вважає незаконним просив задовольнити його позов.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2011 року, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки скасовано, і ухвалено нове рішення, яким ці позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки з 21 червня 2010 року по 18 листопада 2010 року в сумі 27 715 грн. з послідуючим відрахуванням необхідних податків та платежів. Стягнуто з ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" на користь держави судовий збір в розмірі 277 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення вимог про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки і змінити рішення суду першої інстанції в цій частині, виключивши із його мотивувальної частини посилання на ч. 4 ст. 235 КЗпП України.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, та задовольняючи позов ОСОБА_3 у цій частині, апеляційний суд виходив з того, що з вини ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" позивачу не було своєчасно видано трудову книжку. В обґрунтування цього висновку суд послався на неподання доказів про отримання ОСОБА_3 листа від 17 червня 2010 року, яким йому було повідомлено про необхідність прибуття до м. Києва 21 червня 2010 року, в тому числі для отримання трудової книжки.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Судом встановлено, що наказом № UA/K-00128 від 17 червня 2010 року ОСОБА_3 звільнено з роботи у ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" з посади торгівельного представника з 21 червня 2010 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 44).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України в ласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Якщо працівник в день звільнення був відсутній на роботі, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.1993 року (z0110-93) ).

Позивач в день звільнення не працював, за адресою його проживання 17 червня 2010 року було направлене повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки (а. с. 63, 64).

Однак, за отриманням трудової книжки він не прибув, після 21 червня 2010 року з вимогами про видачу трудової книжки до відповідача не звертався.

З огляду на викладене ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" був виконаний обов’язок щодо вчинення дій по видачі працівнику трудової книжки, покладений на нього чинним законодавством.

Оскільки законодавцем на власника або уповноважений ним орган покладено обов’язок саме по надісланню повідомлення працівникові, а не його врученню останньому, то не отримання ним такого повідомлення не може свідчити про наявність вини відповідача у затримці видачі трудової книжки ОСОБА_3 та бути підставою для стягнення на користь позивача заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині і таке рішення є законним.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2011 року, яким у вказаній частині рішення суду першої інстанції скасоване підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, як це передбачено ст. 339 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги в тій частині, що вимоги про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки ОСОБА_3 не заявлялись, в зв’язку з чим із рішення суду першої інстанції підлягає виключенню посилання на ч. 4 ст. 235 КЗпП України, безпідставні.

Згідно позовної заяви вимога позивача про стягнення середнього заробітку обґрунтовувалась в т. ч. затримкою видачі йому трудової книжки (а. с. 1-4).

Тому, касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга не містить доводів про незаконність судових рішень в іншій частині, неправильного застосування норм матеріального права або процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення в цій частині, не виявлено.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна", задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2011 року в частині скасування рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року щодо вирішення позову про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки і ухвалення нового рішення про задоволення позову, розподілу судових витрат скасувати, залишити в силі рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року в цій частині.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.