Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Штелик С.П.,

суддів: Дем'яносова М.В., Касьяна О. П.,

Кафідової О.В., Коротуна В.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, укладеного між ними 18 січня 2006 року та визнання його права власності на спірний будинок.

Ухвалою Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 20 березня 2012 року до участі у справі залучено ОСОБА_3, як правонаступника ОСОБА_5, у зв'язку зі смертю позивача.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір довічного утримання, укладений 18 січня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2012 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 жовтня 2012 року скасовано, ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване апеляційним судом.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не має права на звернення до суду із цією вимогою, оскільки на момент смерті ОСОБА_5 до відповідача перейшло право власності на спірний будинок, а відтак в силу положень ст. 1218 ЦК України майно не входить до складу спадщини.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, судами встановлено та не спростовується матеріалами справи, що 18 січня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, згідно з яким відчужувач передав у власність набувачу, відповідачу у справі, належний йому житловий будинок з усіма надвірними будівлями АДРЕСА_1, а набувач зобов'язувалась довічно повністю утримувати позивача забезпечувати його харчуванням, одягом, необхідною допомогою, ліками, матеріальним забезпеченням у розмірі 50 грн. щомісячно.

У січні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду про розірвання укладеного договору у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 обов'язків за договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Судом першої інстанції було залучено до участі у справі, як позивача правонаступника померлого, доньку ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правовідносини, що не допускають правонаступництво, визначені ст. 1219 ЦК України.

Всупереч наведеним нормам суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також не враховано, що згідно з ч. 2 ст. 755 ЦК України припинення договору довічного утримання у зв'язку зі смертю відчужувача поширюється тільки на випадки, коли відчужувачем позов не заявлявся, а якщо він заявлений, то допускається процесуальне правонаступництво, у зв'язку з чим не вірно визначив правовідносини, які склалися між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2012 року скасувати, матеріали справи направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Ухвала оскарженню не підлягає.