Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

Маляренка А.В., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, виділ частки майна в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду Одеської обл. від 06 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 листопада 2012 року,

У травні 2011 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому з урахуванням доповнень та уточнень просила виділити їй у власність майно на загальну суму 1 445 205 грн., а саме:

- квартиру АДРЕСА_1;

- автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1

- навантажувач марки ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- грошові кошти в розмірі 100 тис. грн, отримані від підприємницької діяльності;

- решту від Ѕ частини спільного майна присудити грошовою компенсацією в розмірі 565460 грн, стягнувши їх з відповідача.

Відповідачу просила виділити у власність майно на суму 2 010 665 грн., а саме:

- майнові права на новозбудований 2-х поверховий будинок, загальною площею 270 кв.м. з гаражем, який розташований в АДРЕСА_2

- земельну ділянку, загальною площею 0,10га., яка розташована в АДРЕСА_2;

- екскаватор СА8Е 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- бульдозер міні В-21Р, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_9;

- грошові кошти в розмірі 100 тис. грн, отримані від підприємницької діяльності.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 посилається на те, що з 06 червня 1998 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 За період спільного проживання у шлюбі ними було придбано майно, вартістю 2 790 409 грн, яке відповідно до положень ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю, а саме :

новозбудований 2-х поверховий будинок, загальною площею 270 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 1 255 131 грн;

квартира АДРЕСА_1; вартістю 544 745 грн;

земельна ділянка, загальною площею 0,10 га., розташована по АДРЕСА_2, вартістю 205 534 грн;

автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 85 тис. грн.;

навантажувач ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 150 тис. грн.;

екскаватор CASE 788 P, реєстраційний номер НОМЕР_3, 160 тис. грн.;

вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 50 тис. грн.;

вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 200 тис. грн;

бульдозер міні D-21P, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_9, вартістю 40 тис. грн.;

Вказує, що їй та відповідачеві вирішити питання про поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності мирним шляхом не вдалося, а тому просила позов задовольнити, поділивши майно в судовому порядку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Поділено спільне сумісне майно подружжя наступним чином.

Виділено ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

- 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га., яка розташована по АДРЕСА_2;

- 1/2 частину автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1

- 1/2 частину навантажувача ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- 1/2 частину екскаватора СА8Е 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- 1/2 частину вантажного самоскиду КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- 1/2 частину вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- 1/2 частину бульдозеру міні D-21Р 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_9.

Виділено ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя, визнано за ним право власності на

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

- 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га., яка розташована по АДРЕСА_2;

- 1/2 частину автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1

- 1/2 частину навантажувача ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- 1/2 частину екскаватора СА8Е 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- 1/2 частину вантажного самоскиду КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- 1/2 частину вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- 1/2 частину бульдозеру міні D-21Р 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_9.

Припинено на зазначене вище нерухоме та рухоме майно право спільної сумісної власності подружжя.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 листопада 2012 року рішення Суворовського районного суду м Одеси залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким частково задовольнити позовну заяву, визнавши за ним право власності на наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1;

- земельну ділянку, загальною площею 0,10 га., яка розташована по АДРЕСА_2;

- автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1

- навантажувач ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- екскаватор СА8Е 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- бульдозер міні D-21Р 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_9.

Зобов'язати ОСОБА_4 компенсувати ОСОБА_3 вартість 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку, загальною площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_2, у розмірі 102767 грн.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частково задовольнивши позовні вимоги, поділивши майно між сторонами з визначенням рівних ідеальних часток, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що сторонами по справі не досягнуто згоди про поділ майна, яке є неподільним, а також від сторін по справі не отримано згоди на компенсацію з попереднім внесенням другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, як це передбачено законом.

Проте повністю погодитися з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 06 червня 1998 року.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було придбано вищезазначене майно, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності згідно ст. 60 СК України.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'ктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Здійснивши поділ майна подружжя у вищезазначений спосіб місцевий суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, спір по суті не вирішив. Судами не було враховано положення ч. 2 ст. 71 СК України, згідно якої неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином при новому розгляді справи судом необхідно встановити загальний обсяг майна, його вартість та відповідно здійснити поділ майна подружжя, виділивши кожному з них те майно в натурі, яке відповідає його частці у спільній сумісній власності. При цьому не позбавлений права вирішити питання щодо присудження компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду Одеської обл. від 06 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 листопада 2012 року скасувати.

Справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає.