Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Лесько А.О., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі представника Товмача Володимира Вікторовича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 02 лютого 2011 року, -

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 67-О, згідно умов якого, банк надав відповідачу кредит в сумі 9000 грн. строком до 15 вересня 2009 року, із розміром процентної ставки 0,0001% річних та 1,75% річних щомісячної комісії. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 15 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 67-О. В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за договором не виконує, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 53252,85 грн.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит" 13243 грн. 15 коп. заборгованості, з яких 4495 грн. 65 коп. заборгованість за кредитом, 4095 грн. - заборгованість за комісійною винагородою, 157 грн. 50 коп. - нарахування за комісійною винагородою та 4495 грн. – пеня. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 02 лютого 2011 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року змінено в частині обґрунтування часткового задоволення позову та зменшення розміру пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просить ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов повністю.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що 15 вересня 2006 року між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 67-О, згідно умов якого, банк надав відповідачу кредит в сумі 9000 грн. строком до 15 вересня 2009 року, із розміром процентної ставки 0,0001% річних та 1,75% річних щомісячної комісії.

Згідно пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов’язався щомісячно, в термін з "1" по "10" число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 15 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 67-О.

В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за договором не виконував, у нього утворилась заборгованість в розмірі 53252 грн. 85 коп., з яких заборгованість за кредитом - 4495 грн. 65 коп., заборгованість за комісійною винагородою - 4095 грн., нарахування за комісійною винагородою - 157 грн. 50 коп. та пеня – 44504 грн. 70 коп.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судами попередніх інстанцій враховано зазначені положення закону та правомірно задоволено позовні вимоги до ОСОБА_3 в частині стягнення 13243 грн. 15 коп. заборгованості, крім того, судом апеляційної інстанції вірно застосовано норму статті 551 ЦК України до даних правовідносин та змінено рішення місцевого суду в частині обґрунтування підстав зменшення розміру неустойки.

Однак, відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, суд першої інстанції зазначив, що позивач не повідомляв поручителя про виникнення заборгованості за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції залишаючи рішення місцевого суду в цій частині без змін, додав, що банком пропущено шестимісячний строк пред’явлення позову до поручителя.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України п орука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 5.1 договору поруки визначено, що порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за Кредитним договором не заявив вимоги до Поручителя.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про пропущення банком шестимісячного строку пред’явлення позову до поручителя є помилковим, оскільки законодавець та сторони в договорі поруки визначили обов’язок банку протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання пред’явити вимогу до поручителя, а не звернутися до суду із позовом.

Також не відповідає матеріалам справи висновок суду першої інстанції про те, що позивач не повідомляв поручителя про виникнення заборгованості за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи містяться копії повідомлень-вимог від 23 травня 2008 року та 07 травня 2008 року, адресовані ОСОБА_4, а також копії повідомлень про вручення поштових відправлень від 25 лютого 2008 року, 08 травня 2008 року, 26 травня 2008 року.

Проте місцевий суд указаним доказам належної правової оцінки не дав, не дослідив чи є такі повідомлення доказом належного виконання обов’язку банку в розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України, чим порушив вимоги статті 213 ЦПК України щодо повноти та всебічного з’ясування обставин справи.

Апеляційний суд на допущені місцевим судом порушення увагу не звернув.

Враховуючи, що неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відповідно до вимог частини 2 статті 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

При здійсненні нового розгляду, судам необхідно дослідити вказані повідомлення, визначити період, в який вони надсилались, встановити чи мав місце факт отримання даних вимог поручителем та надати указаним доказам належну правову оцінку з огляду на норму статті 559 ЦК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 02 лютого 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 02 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.