Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Диби В.Г.,Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до СТОВ "Урожай" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2012 року,

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до СТОВ "Урожай", у якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 05 травня 2011 року до договору оренди землі, укладеного 01 березня 2005 року між сторонами у справі, посилаючись на те, що він такої угоди не підписував, про її наявність дізнався лише в кінці 2011 року, крім того, в договорі є виправлення здійснені шляхом замальовування оригіналу тексту та внесення записів кульковою річкою, що є неприпустимим.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 05 травня 2011 року, укладену між ОСОБА_6 до СТОВ "Урожай".

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою площею 4,76 га. розташованої згідно з планом на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

За договором оренди землі, укладеним 01 березня 2005 року, ОСОБА_6 надав в строкове платне користування СТОВ "Урожай" зазначену вище земельну ділянку строком на 10 років для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Договір пройшов державну реєстрацію 29 червня 2005 року.

За правилами ст. 18 ЗУ "Про оренду землі" (чинна станом на 01 березня 2005 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, тобто, дія цього договору повинна закінчитися 29 червня 2015 року.

В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди до зазначеного договору оренди землі, укладена 05 травня 2011 року між сторонами у справі, за якою внесено зміни до п. п. 8, 9 основного договору оренди землі, а саме: визначено строк дії основного договору від 01 березня 2005 року (на 10 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди, тобто до 05 травня 2021 року); визначено, що орендна плата за основним договором повинна вноситися орендарем у грошовій формі та розмірі 3 проценти від проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В рамках розгляду справи було проведено судово-почеркознавчу експертизу, з висновків якої від 10 серпня 2012 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6, який знаходиться у договорі оренди землі від 01 березня 2005 року в графі "Орендодавець" та підпис, який знаходиться у додатковій угоді до договору оренди землі від 05 травня 2011 року в графі "Орендодавець" виконано різними особами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що додаткову угоду до договору оренди землі від 05 травня 2011 року ОСОБА_6 не підписував. На підставі нормами ст. ст. 203, 215 ЦК України оскаржуваний правочин є недійсним, оскільки його зміст суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Така угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, оскільки нею передбачено орендну плату в розмірі 3 проценти, а після її підписання середня орендна плата виплачувалася в розмірі 4 проценти. Крім того, зміст п. 8 додаткової угоди від 05 травня 2011 року суперечить п. 43 договору оренди від 01 березня 2005 року стосовно моменту набрання чинності основного договору від 01 березня 2005 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд керувався тим, що при укладенні оскаржуваного додаткового правочину було дотримано усіх вимог закону, сторони визначилися з усіма істотними умовами договору оренди, у тому числі з строком дії договору, факт збільшення розміру виплаченої орендної плати за договором відноситься до дотримання вимог закону при виконанні договору, а не при його укладенні, тому підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 14 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 посилався на те, що підпис в додатковій угоді від 05 травня 2011 року до договору оренди землі, укладеного 01 березня 2005 року, виконано не ним.

Проведена у справі експертиза не надала чіткої відповіді на питання чи додаткова угода від 05 травня 2011 року підписана ОСОБА_6 Висновки експертизи свідчать лише про те, що в зазначених вище договорах підписи виконано різними особами.

За правилами ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У порушення вимог ст. 10 ЦПК України суди не роз'яснили сторонам у справі про можливість звернення до суду із повторною експертизою необхідною для підтвердження або спростування доводів викладених у позовній заяві.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, належним чином законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції не перевірив, доводи позивача щодо підпису додаткового договору від 05 травня 2011 року та висновків експертизи від 10 серпня 2012 року про підпис вказаних договорів різними особами не спростував, справу розглянув поверхнево, при розгляді справи не врахував положень ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України, ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" щодо дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; вільне волевиявлення сторін договору при його укладенні; зміну умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін, тощо.

За таких обставин, оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.