Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Штелик С.П.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права користування житловою площею, зобов'язання укласти договір найму, за касаційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2012 року,

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 2002 року вона разом з ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Позивач стверджувала, що з 2002 року вона без реєстрації проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю у вищевказаній квартирі. Після смерті ОСОБА_2 вона залишилася мешкати у вказаній квартирі. Оскільки в спірну квартиру вона вселилася, як член сім'ї ОСОБА_2, просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2, визнати за нею право користування житловим приміщенням, зобов'язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму на вказану квартиру та переоформити особовий рахунок на її ім'я.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2012 року, позов ОСОБА_1 було задоволено. Встановлено факт проживання однією родиною ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_1 право на житлове приміщення в квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано Київську району адміністрацію укласти з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1, для чого надати розпорядження про відкриття лицьового рахунку стосовно вказаної квартири.

Зобов'язано Київську району адміністрацію відкрити особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1

У касаційній скарзі Київська районна адміністрація Одеської міської ради просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Судами встановлено, що на підставі службового посвідчення № 96 від 5 жовтня 1990 року ОСОБА_2 отримала квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Судами також встановлено, що з лютого 2002 року ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 у спірній квартирі.

На даний час позивачка, на думку судів першої та апеляційної інстанції, продовжує мешкати у вказаній квартирі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з наявності визначених ст. 64 ЖК України підстав для визнання позивачки членом сім'ї наймача цієї квартири ОСОБА_2, й відповідно, наявності підстав для визнання за нею права користування спірною квартирою.

Проте з такими висновками судів погодитися неможна.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно з ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно із роз'ясненнями, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України (5464-10) " (зі змінами), при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати порядок, встановлений при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в цьому жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість їх проживання, чи не обумовлювалося угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

У порушення ст.ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди не з'ясували: чи була квартира АДРЕСА_1 постійним місцем проживання ОСОБА_1 та за який період; чи вела вона з наймачем спільне господарство; чи зверталась вона до житлово-експлуатаційних організацій з намірами оформити факт проживання у спірній квартирі; чи була письмова згода на це попереднього власника.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.