Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,суддів: Л.М. Мазур Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,Юровської Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виділ в натурі частини домоволодіння, припинення спільної часткової власності та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року,

У червні 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 про поділ майна в натурі, визнання права власності, припинення спільної часткової власності на житловий будинок, присвоєння окремої адреси на частину домоволодіння, яке виділяється та встановлення порядку виконання судового рішення.

В обгрунтування позову посилалися на те, що позивачі та відповідачі - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Одесі.

Належні позивачам 5/16 частин будинку фактично становлять відокремлену його частину із самостійним виходом.

За таких обставин позивачі вважають за можливим припинити право спільної часткової власності на будинок та виділити їм в натурі 5/16 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі загальною площею 67,2 кв.м.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановлено виділити в натурі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 5/16 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Одесі, належні їм на праві власності, що складаються з житлового будинку, загальною площею 67, 2 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м., який в цілому складається з жилої кімнати площею 17,2 кв.м.; жилої кімнати площею 17,6 кв.м.; жилої кімнати площею 10,1 кв.м., коридора 8,3 кв.м., туалета площею 3,3 кв.м., ванної площею 3,0 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м. та надвірних споруд - альтанка літ. "Н" площею 4,5 кв.м., вбиральні літ. "К" площею 15,8 кв.м., сараю літ. "З" площею 14 кв.м., з присвоєнням виділеній в натурі частині домоволодіння адреси: АДРЕСА_1.

Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Одесі між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10

Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності на виділену в натурі частину домоволодіння.

Встановлено порядок виконання рішення, згідно з яким це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації за позивачами право власності на нерухоме майно.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просять оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального та матеріального права.

Касаційна підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судами встановлено, що позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належить 5/16 частин спірного домоволодіння, а відповідачам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належить також 5/16 частини домоволодіння.

Здійснюючи поділ майна в натурі та припиняючи право спільної часткової власності на будинок суд першої інстанції залучив до участі у справі ще одного співвласника домоволодіння ОСОБА_13, проте суди не встановили, яка частина домоволодіння належить ОСОБА_13 на праві власності та чи не зменшилася вона після поділу будинку.

Крім цього судами не враховано, що за загальним правилом ст. 358 ЦК України кожен має право на виділення тієї частини майна в натурі, яка відповідає його частці у спільній частковій власності.

Судами не встановлено, яка кількість квадратних метрів домоволодіння у спільній частковій власності повинна належати сторонам у справі, оскільки від цього залежить вирішення питання щодо присудження грошової компенсації учаснику спільної часткової власності, частка якого зменшилася після його поділу судом.

На зазначене наголошувалося відповідачами під час розгляду справи, які посилалися на те, що позивачі просять виділити в натурі майно, яке більше за розміром ніж їм належить.

Крім цього здійснюючи поділ майна в натурі суди ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення не зазначили, яка частина домоволодіння після припинення спільної часткової власності залишається у власності ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_13, оскільки поділ майна передбачає збереження та захист прав усіх співвласників спільної часткової власності.

Оскільки суди допустили порушення норм процесуального та матеріального права, судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими, в силу ст.ст. 212, 213 ЦПК України, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року скасувати.

Справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.