Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів:Кадєтової О.В.,Наумчука М.І., Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про зміну частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок та визнання права власності на самочинно збудовані прибудови, господарські та побутові споруди, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про зміну частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та визнання права власності на самочинно збудовані прибудови, господарські та побутові споруди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві спільної часткової власності належить 29/100 вказаного будинку. З огляду на те, що ним добудовано до його частини будинку ванну кімнату літ. б2-1, побудовано сарай літ. К, прибудовано 1/3 частину сараю літ. З, у житловому будинку літ. Б-1 переобладнано приміщення 4-7 у житлову кімнату площею 13,7 кв. м, його частка у спільній частковій власності збільшилась, а тому він просив суд змінити його частку у домоволодінні АДРЕСА_1 з 29/100 частин на 30/100 частин та визнати за ним право власності на вказані вище прибудови та господарські споруди, побудовані на земельній ділянці за згаданою адресою.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності в домоволодінні АДРЕСА_1 на самовільно побудовані прибудови: прибудову літ. б2-1, сарай літ. К, 1/3 частину сараю літ. З, у житловому будинку літ Б-1 самовільно переобладнане приміщення 4-7 у житлову площу 13,7 кв.м. Встановлено нові ідеальні долі в домоволодінні АДРЕСА_1: ОСОБА_6 30/100 частин домоволодіння, ОСОБА_7 43/100 частин домоволодіння, ОСОБА_8 27/100 частин домоволодіння.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2008 року визнано, що 30/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_6 право власності на самовільно побудовані прибудови в домоволодінні, а саме: сарай літ. К та 1/3 сараю літ. З та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині в задоволені позовних вимог, в іншій частині просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачу на праві спільної часткової власності належить частка у домоволодінні та відповідно до акту ідеальних часток, його частка та частки інших співвласників змінились, позивач фактично володіє 30/100 частками домоволодіння, а тому відповідно до ст. 331, 357, 376 ЦК України на самочинно збудовані прибудови, господарські та побутові споруди може бути визнано право власності та встановлено нові ідеальні частки.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 1979 року, укладеному між ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6, останньому на праві спільної часткової власності належить 29/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Відповідно до акту ідеальних часток від 27 червня 2007 року, складеного фахівцем КП "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської обласної ради, за результатами обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 з урахуванням наявності самовільних прибудов, споруд та господарських будівель встановлено, що ОСОБА_7 належить в спільній частковій власності 42/100 частини спірного домоволодіння та визначено, що у її фактичному користуванні знаходиться 43/100 частини домоволодіння; ОСОБА_8 належить 29/100 частин домоволодіння, а фактично у його користуванні перебуває 27/100 частин цього домоволодіння та ОСОБА_6 належить 29/100 частин домоволодіння, а у фактичному його користуванні перебуває 30/100 частин домоволодіння. Зокрема, у фактичному користуванні ОСОБА_6 знаходиться житловий будинок літ. Б-1 приміщення: 4-3 коридор площею 8,6 кв.м, 4-4 житлова кімната площею 5,2 кв.м, 4-5 житлова кімната площею 5,1 кв.м, 4-6 житлова кімната площею 12,1 кв.м, 4-7 самовільно переобладнано у житлову кімнату площею 13,7 кв.м, прибудова б-1, прибудова б1 -1, прибудова б2 -1 (самовільно побудована), ганок б3, сарай літ. К (самовільно побудований), 1/3 частина сараю літ. З (самовільно прибудована).

Відповідно до п. 3, 4 ст. 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Із архівної довідки Державного архіву Дніпропетровської області №С-398 від 3 грудня 1997 року вбачається, що згідно виписки з протоколу №9 засідання виконкому Червоногвардійської райради депутатів трудящих від 6 травня 1958 року із земельної ділянки, належної ОСОБА_11, вилучено 350 кв.м та передано для індивідуального будівництва ОСОБА_12 з присвоєнням порядкового номеру АДРЕСА_2 (а.с. 65).

З договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 28 липня 1958 року вбачається, що ОСОБА_12 була надана земельна ділянка загальною площею 320 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 58-59).

Рішенням виконкому Червоногвардійської райради депутатів трудящих від 1 грудня 1958 року у рішення виконкому № 504 від 15 квітня 1958 року внесено зміни, зокрема, надано ОСОБА_12 земельну ділянку площею 320 кв.м (а.с. 64).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 6 вересня 2012 року, ОСОБА_9 належить домоволодіння АДРЕСА_2, розташоване на земельній ділянці площею 320 кв. м.

Із доданого до апеляційної скарги плану земельної ділянки, складеного ТОВ "Основа" згідно з планом та актом відведення земельної ділянки від 8 липня 1958 року (а.с.79) вбачається, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_9 та земельна ділянка на якій знаходяться спірні споруди є суміжними.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не з'ясував належним чином обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, зокрема, чи не порушуються права інших землекористувачів суміжних ділянок визнанням права власності на самовільно побудовані споруди, чи дотримано було позивачем процедуру введення в експлуатацію самочинно побудованих споруд; не звернув уваги на ту обставину, що співвласники спірного домоволодіння залучені до участі у справі в якості третіх осіб, а не відповідачів, а виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради не є належним відповідачем; не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність встановлених меж земельної ділянки, на якій розташовані спірні прибудови та споруди.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, на вказані обставини уваги не звернув, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, зазначивши лише про те, що судовим рішенням першої інстанції права ОСОБА_9 не порушуються і наявність спору у межах іншої справи між позивачем та апелянтом з приводу користування земельною ділянкою не стосується права власності позивача на самовільно побудовані споруди, залишивши при цьому рішення суду першої інстанції без змін.

Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2008 року, яким визнано, що 30/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 не може також залишатись в силі і підлягає скасуванню, оскільки вказаним додатковим рішенням вирішена частина позовних вимог, яка не була висвітлена в рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2007 року, додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.