Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, арбітражний керуючий - Дралін Андрій Володимирович, про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Чвалюка Андрія Васильовича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2012 року,

У липні 2011 року ПАТ "Універсал Банк" звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що є правонаступником ВАТ "Універсал Банк". 25 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 113-2008-2169, згідно якого Банк надав, а позичальник зобов'язався повернути кредит у сумі 192610 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25 червня 2008 року між ними був укладений договір іпотеки, предметом якого стала двокімнатна квартира, загальною площею 80,5 кв.м., житловою - 63,7 кв.м, що належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 Вказаним нотаріусом 25 червня 2008 року була накладена заборона відчуження квартири до припинення чи розірвання договору іпотеки, про що зроблений запис в реєстрі за № 3056.

У листопаді 2010 позивачу стало відомо, що іпотечне майно реалізоване, а вилучення записів з реєстрів іпотек і заборон зроблено приватним нотаріусом ХМНО - ОСОБА_5 За наявними у банку даними власником квартири є ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 січня 2010 року. Посилаючись на те, що при проведені нотаріальних дій нотаріусом ОСОБА_5 порушено норми ЗУ "Про іпотеку" (898-15) , "Про нотаріат" (3425-12) , Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, Тимчасового порядку реєстрації іпотек, при переході права власності на передане в іпотеку майно до його набувача переходять права і обов'язки іпотекодателя, а іпотека є дійсною, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково. Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 щодо вилучення 19 січня 2010 року записів: з Державного реєстру іпотек на користь ПАТ "Універсал Банк" реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1; з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на користь ПАТ "Універсал Банк" реєстраційний номер 7456493, контрольна сума ЗЕ40Д9Д4Б0, квартири АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо вилучення 19 січня 2010 року записів: з Державного реєстру іпотек на користь ПАТ "Універсал Банк" скасовано і в задоволенні цих вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Чвалюк А.В., який діє від імені ПАТ "Універсал Банк", звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 25 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 113-2008-2169, згідно якого банк надав, а позичальник зобов'язався повернути кредит у сумі 192610,00 доларів США на умовах, визначених у договорі. З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки від 25 червня 2008 року, згідно п.п. 1.1 якого іпотекодавець, передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та належить йому на підставі договору купівлі-продажу № 3034 від 25 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 25 червня 2008 року, реєстровий номер правочину 2981499, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 25 червня 2008 року. В цей день нотаріусом ОСОБА_10 була накладена заборона відчуження квартири до припинення чи розірвання договору іпотеки, про що зроблено відповідний запис в реєстрі за № 3056, та внесено дані до Державного реєстру іпотек на виконання вимог статті 4 Закону України "Про іпотеку".

Ліквідатор банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - Дралін A.B. 19 січня 2010 року звернувся до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_5 із заявою про вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 7456493 та запису № 7456534 з Державного реєстру іпотек, внесених 25 червня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, посилаючись на відсутність вказаного нотаріуса на робочому місці, постанову господарського суду Харківської області від 18 травня 2009 року у справі № Б-39/90-09 про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та призначення його ліквідатором цього банкрута.

19 січня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 були вилучені записи: з Державного реєстру іпотек на користь ПАТ "Універсал Банк" реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1; з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на користь ПАТ "Універсал Банк" реєстраційний номер 7456493, контрольна сума ЗЕ40Д9Д4Б0, квартири АДРЕСА_1.

19 січня 2010 року TOB "Універсальна біржа "Гермес" були проведені аукціонні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1. За результатами публічних торгів між ліквідатором банкрута ОСОБА_6 - Драліним A.B. та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5

20 січня 2010 року право власності ОСОБА_7 на вказану квартиру зареєстровано в КП "ХМБТІ" за № 23339740. На час посвідчення договору купівлі-продажу записи про заборону відчуження та про іпотеку зазначеної квартири були відсутні.

28 січня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу цієї квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру правочинів за № 3806589. На підставі цього договору 30 березня 2010 року право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 КП "ХМБТІ" за № 23339740.

За договором купівлі-продажу від 8 серпня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила вказану квартиру.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" в частині визнання незаконними дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо вилучення 19 січня 2010 року записів з Державного реєстру іпотек, з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус ОСОБА_5 не мала права знімати арешти, обтяження та обмеження, накладені на вказану квартиру, оскільки постанова господарського суду Харківської області про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 банкрутом не містила обов'язкових реквізитів, визначених Тимчасовим положенням порядку реєстрації іпотек, затвердженим постановою КМУ від 31 березня 2004 року № 410 (410-2004-п) , квартира належала на праві власності фізичній особі ОСОБА_6, у той час як банкрутом визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_6, тобто іншого суб'єкта права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні прозову в цій частині, апеляційний суд вважав, що порушень чинного законодавства нотаріусом допущено не було, а тому відсутні підстави для визнання незаконними вчинених ним дій.

Відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суди виходили з того, що передана в іпотеку квартира відчужена в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вимоги банку в цій частині зводяться до віндикації. Оскільки заборона на відчуження цього майна на час його придбання відповідачами не була зареєстрована, торги та договори купівлі-продажу недійсними не визнавались, то квартира не може бути витребувана.

Однак, погодитись з такими висновками неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно із ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Зазначеним Законом не передбачено припинення іпотеки або ж її недійсність у разі проведення відчуження переданого в іпотеку майна відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Не містяться такі положення і в цьому Законі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійним способом реалізації права іпотекодержателя, тому зароблені в оскаржуваних рішеннях висновки про те, що вимоги банку зводяться до віндикації, а відтак про неможливість задоволення позову з врахуванням вимог ст. 388 ЦК України, є помилковими. Позивач не заявляв вимогу про витребування майна.

Перехід до набувача прав і обов'язків іпотекодателя, при умові дійсності договору іпотеки, не ставиться в залежність від того, чи існував на момент переходу права власності запис про заборону відчуження предмету іпотеки в Єдиному реєстрі заборон та Державному реєстрі іпотек.

Посилання в рішенні суду першої інстанції на положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) безпідставні, оскільки ним визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна і він не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Як на підставу для визнання незаконними дій нотаріуса щодо вилучення записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна позивач вказував на те, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 не мала права вчиняти такі дії ще й тому, що вказані записи вносились іншим нотаріусом.

Зазначені обставини при вирішенні спору судами не з'ясовувались, правовий висновок щодо них у судових рішеннях відсутній.

Допущені судами при розгляді справи порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Чвалюка Андрія Васильовича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.