Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів Лесько А.О., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про стягнення заборгованості за виконання обов’язків члена наглядової ради господарського товариства за касаційною каргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року,

30 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про стягнення грошової допомоги за виконання обов’язків члена Наглядової ради господарського товариства.

Посилалась на те, що з 1 серпня 1980 року працювала у Державному підприємстві "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" на посаді інженера, на підставі наказу від 29 березня 2010 року № 56-к її звільнено з посади у зв'язку з виходом на пенсію за віком з 31 березня 2010 року. Наказом Міністерства України у справах будівництва та архітектури від 30 березня 1994 року № 73 та у відповідності до вимог Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств" (210/93) інститут було перетворено у відкрите акціонерне товариство, а з 22 липня 2010 року перетворено у публічне акціонерне товариство.

Згідно з протоколом від 6 листопада 2008 року № 188 її було введено до складу Наглядової (спостережної) ради ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву". На підставі п. 9.3.8 Статуту ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" у редакції 2008 року за виконання обов’язків члена наглядової ради Інститутом виплачується щомісячно 4 мінімальних заробітних плати членам Наглядової ради. Оскільки їй грошова винагорода за виконання обов’язків члена Наглядової ради не виплачувалась, просила стягнути на її користь заборгованість в сумі 40 994 грн. 97 коп., з яких 37 962 грн. 31 коп. – сума заборгованості за виконання обов’язків Наглядової ради, 3 032 грн. 66 коп. – сума грошової компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

Рішенням Печерського районного суду від 4 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. З ПАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" стягнуто заборгованість по оплаті за виконання обов’язків члена Наглядової ради в сумі 37 962 грн. 31 коп., 3032 грн. 66 коп. компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати, вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_3 брала участь у засіданнях Наглядової ради як голова профспілкового комітету, а не як член Наглядової ради, отже на засіданнях Наглядової ради ОСОБА_3 мала право дорадчого голосу як представник профспілки ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву". Крім того, у штатному розкладі ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" така посада як "член наглядової ради" на значиться.

Проте такий висновок апеляційного суду зроблено з порушенням ч. 3 ст. 213 ЦПК України без урахування усіх представлених по справі доказів та з порушенням норм матеріального права.

Так, судом встановлено, що відповідач є господарським товариством, заснованим згідно з наказом Міністерства України у справах будівництва і архітектури від 30 березня 1994 року. Відповідно до Статуту підприємства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30 вересня 2008 року № 431 (нова редакція Статуту зареєстрована Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 30 липня 2010 року), відповідач є публічним акціонерним товариством, має Наглядову (спостережну) раду, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу з метою захисту інтересів держави (а.с.79-80).

Пунктом 9.3.8 Статуту у редакції від 30 вересня 2008 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за виконання обов’язків члена Наглядової (спостережної) ради Інституту (крім певних осіб) виплачується щомісячно 4 мінімальної заробітної плати. Усі витрати на утримання Наглядової (спостережної) ради проводяться за рахунок Інституту (а.с. 81).

ОСОБА_3 працювала у ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" з 1 серпня 1980 року по 31 березня 2010 р. та була звільнена у зв’язку з виходом на пенсію за віком.

Протоколом постійно діючою комісією Мінекономіки, Мінфіну та Фонду державного майна України від 6 листопада 2008 року № 188 затверджено персональний склад Наглядової (спостережної) ради ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву", ОСОБА_3 було введено до складу та вона виконувала обов’язки члена Наглядової (спостережної) ради.

З гідно зі ст. 154 ЦК України, підприємство має Статут, який є установчим локальним керівним нормативним актом, якій регулює діяльність товариства документом; статут містить відомості, в тому числі і про права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень, в тому числі щодо оплати праці по виконанню обов’язкі члена Наглядової ради товариства.

Відповідно до ч. 8 ст. 75 ГК України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з їх діяльністю, зокрема амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервних фонд, та інші фонди передбачені статутом.

ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" є господарським товариством у вигляді акціонерного товариства, засновником якого є Держава в особі Міністерства регіонального розвідку та будівництва України.

З огляду на наведені норми закону посилання апеляційного суду як на одну з підстав відмови у задоволенні позову на відсутність у штатному розкладі товариства відповідної штатної посади члена Наглядової ради зроблено без урахування положень п.8 ст. 75 ГК України, оскільки за змістом вказаної статті для покриття витрат, пов'язаних з оплатою праці осіб, передбачених у статутах, державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди споживання (оплати праці) .

Також з протоколів засідань Наглядової (спостережної) ради вбачається, що ОСОБА_3 брала участь у засіданнях ради 25 грудня 2008 року, 27 січня 2009 року, 30 січня 2009 року, 27 травня 2009 року, 18 серпня 2009 року, 27 жовтня 2009 року, 20 листопада 2009 року (а.с. а.с.68 - 76) саме як член Наглядової (спостережної) ради із зазначенням її посади в ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - голова профспілкового комітету.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, що свідчить про те, що апеляційним судом постановлено судове рішення з порушенням норм процесуального права, та це відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду з направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року скасувати.

Справу передати на новий судовий розгляд до апеляційного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.