Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року,

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним.

Посилаючись на те, що 19 березня 2010 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 позику в сумі - 72000 грн., що підтверджується розпискою. Крім того, між сторонами було погоджено спосіб забезпечення виконання зобов'язання заставою належної позивачці квартирою АДРЕСА_3 на підставі чого та на вимогу відповідача сторони підписали замість договору іпотеки - договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого ОСОБА_5 ставить в судовому порядку вимогу про виселення.

Враховуючи наведене і те, що замість договору іпотеки був укладений договір купівлі-продажу, позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом і просила визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 удаваним правочином та встановити, що сторонами було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_3.

Рішенням Вінницького міського суду від 28 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, посвідчений 19 березня 2010 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер 387 - удаваним правочином. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року рішення Вінницького міського суду від 28 листопада 2012 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.