Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Кафідової О.В., Коротуна В.М.Попович О.В., Штелик С.П.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Міжнаціональної спілки письменників Криму до Національної Спілки письменників України, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 січня 2013 року,

У листопаді 2011 року Міжнаціональна спілка письменників Криму (далі - МСП Криму) звернулась до суду із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року № 1058 (1058-98-п) та наказу Фонду Державного майна України від 8 лютого 1999 року № 228 майновий комплекс - "Будинок творчості письменників "Коктебель" було передано у спільну власність Спілці письменників України та Спілці письменників Криму, нині - МСП Криму. В подальшому Спілку письменників України перейменовано в Національну Спілку письменників України. 29 травня 2006 року між Національною спілкою письменників України (далі - НСП України) та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_7 придбав дерев'яний будинок АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що НСП України розпорядилась зазначеним майном без урахування думки та без дозволу іншого співвласника - МСП Криму, чим порушила його майнові права та законні інтереси.

У зв'язку із викладеним, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29 травня 2006 року, укладений між НСП України та ОСОБА_7

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 січня 2013 року рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу дерев'яного будинку АДРЕСА_1, укладеного 29 травня 2006 року між НСП України та ОСОБА_7

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги МСП Криму, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в тій частині, що право спільного володіння нерухомим майном не є підтвердженням права спільної сумісної власності МСП Криму та НСП України, оскільки право спільної сумісної власності чинним на час передачі майна законодавством не було передбачено. Проте відчуження нерухомого майна за договором купівлі-продажу відбулося із порушення статутних положень НСП України, а тому, враховуючи вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України, зазначений правочин є недійсним.

Однак зазначені висновки апеляційного суду не ґрунтуються на вимогах матеріального закону та не відповідають доказам у справі.

Судами встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" від 10 липня 1998 року № 1058 (1058-98-п) та наказу Фонду державного майна України від 8 лютого 1999 року № 228, Спілці письменників України передано у власність (спільне володіння із Спілкою письменників Криму) будинок творчості письменників "Коктебель. 9 лютого 1999 року Спілка письменників України отримала свідоцтво про право власності на будинок творчості письменників "Коктебель" (т. 1 а.с. 8).

Із свідоцтва про право власності від 9 лютого 1999 року № П-545 вбачається, що будинок творчості письменників "Коктебель" належить Спілці письменників України (спільне володіння із Спілкою письменників Криму) на праві власності громадської організації.

29 травня 2006 року між Національною Спілкою письменників України в особі Секретаря НСП України Крима А.І. та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_7 придбав дерев'яний будинок АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9).

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР 1963 року (чинного на час видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 9 лютого 1999 року) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Частиною 1 статті 112 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про власність" право спільної власності може бути у громадян на майно, яке придбано внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, чи внаслідок спільної праці членів сім'ї.

Згідно із законодавством, чинним на час видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, спільна сумісна власність юридичних осіб законодавством не була передбачена, судом апеляційної інстанції на порушення вимог процесуального законодавства не встановлено, чим порушено права та законні інтереси МСП Криму при відчуженні нерухомого майна.

Пунктом 4.4. статуту НСП України передбачено, що вищим органом спілки є з'їзд (конференція), який скликається радою НСП України не рідше одного разу на п'ять років. Статутом НСП України також передбачено, що відчуження нерухомого майна спілки проводиться тільки згідно з рішенням з'їзду (конференція) або ради НСП України.

Отже апеляційний суд, встановивши, що Крим А.І., який був уповноважений представляти інтереси НСП України, на момент вчинення правочину не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки рішення з'їзду (конференція) або ради НСП України про відчуження нерухомого майна не приймались, не дослідив структуру НСП України, не встановив, чи має право МСП Криму брати участь у з'їзді (конференція), який скликається радою НСП України.

У зв'язку із викладеним, апеляційним судом на порушення вимог цивільного процесуального законодавства не встановлено хто є власником нерухомого майна, чим порушено права та законні інтереси МСП Криму, не досліджено структуру НСП України та чи має право МСП Криму брати участь у з'їзді (конференція), який скликається радою НСП України, та вирішувати питання про відчуження майна НСП України.

На порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 січня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.