Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держкомзему у Київській області до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку за державою, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою прокурора Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держкомзему у Київській області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року,

У травні 2010 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Державного комітету України по земельних ресурсах у Київській області, звернувся до суду з указаним позовом, просив визнати протиправними і скасувати рішення Лісниківської сільської ради № 65/24 від 30 серпня 2008 року, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га по АДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати рішення Лісниківської сільської ради № 66/29 від 10 жовтня 2008 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки; скасувати реєстрацію виданого ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 685960 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 8 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати за державою в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації право власності на земельну ділянку та витребувати її на користь держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_4

Позовні вимоги мотивовано тим, що прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області було проведено перевірку щодо порушення вимог земельного законодавства, під час проведення якої було встановлено, що рішення 23 сесії Лісниківської сільської ради п'ятого скликання № 65/24 та рішення 24 сесії Лісниківської сільської ради п'ятого скликання № 66/29 від 10 жовтня 2008 року прийнято всупереч вимогам чинного законодавства. На підставі вказаних рішень ОСОБА_3 з порушенням вимог законодавства видано держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 685960, після чого спірну земельну ділянку у порушення ст. ст. 203, 215 ЦК України продано ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 8 грудня 2008 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор Київської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Указаним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 854 від 2 листопада 2006 року затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Боярська лісова дослідна станція" (відокремлений підрозділ Національного аграрного університету) та передачі її до земель запасу (землі комунальної власності) в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження припинено право постійного користування земельною ділянкою ДП "Боярська лісова дослідна станція" площею 9,7999 га (ліси І групи, вкриті лісом) та передано цю ділянку до земель запасу в межах с. Лісники.

26 липня 2008 року Лісниківська сільська рада прийняла рішення про використання під житлову забудову земельної ділянки площею 9,7999 га, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади с. Лісники на підставі вказаного розпорядження, а також про внесення відповідного коригування до містобудівної документації.

Рішенням Лісниківської сільської ради № 65/24 від 30 серпня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Лісниківської сільської ради від 10 жовтня 2008 року № 66/29 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою і вказана ділянка передана у власність.

10 жовтня 2008 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ № 685960.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 8 грудня 2008 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 прийняла у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га по АДРЕСА_1.

Крім того, судами встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 04 лютого 2010 року в справі за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Київській області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, треті особи: Національний університет біоресурсів і природокористування, відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів та природокористування України "Боярська лісова дослідна станція" про визнання недійсним розпорядження, позов задоволено повністю Визнано недійсним розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 854 від 2 листопада 2006 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Боярська лісова дослідна станція" (відокремлений підрозділ Національного аграрного університету) та передачі її до земель запасу (землі комунальної власності) в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 червня 2010 року рішення господарського суду м. Києва від 4 лютого 2010 року скасовано, провадження у справі припинено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року підтверджено законність розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 854 від 2 листопада 2006 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що на час вирішення спору, розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 854 від 2 листопада 2006 року, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Боярська ЛДС" та передачі її до земель запасу в межах с. Лісники, було чинним та незаконним не визнано, землі перебували у комунальній власності територіальної громади с. Лісники. ОСОБА_3 земельну ділянку Лісниківською сільською радою передано у власність відповідно до вимог чинного земельного законодавства, а тому рішення сільської ради, державний акт на землю та договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки не можуть бути визнані у судовому порядку незаконними, оскільки порушень прав або інтересів позивачів ухваленими рішеннями Лісниківської сільської ради не встановлено.

Із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитись з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності у межах, визначених цим Кодексом; реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом; координація проведення земельної реформи; розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою; встановлення порядку проведення моніторингу земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, цільовим призначенням земельної ділянки площею 9,7999 га, яка перебувала у постійному користуванні ДП "Боярська лісова дослідна станція", була передана до земель запасу в межах с. Лісники та з якої ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, є ведення лісового господарства (ліси І групи, вкриті лісом).

Частиною 1 статті 55 ЗК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Вирішуючи спір, суди у порушення ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України не звернули уваги на те, що в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га по АДРЕСА_1 відсутній позитивний висновок Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, який є органом виконавчої влади, до повноважень якого належить надання відповідних висновків та не з'ясували, чи надавався Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства такий висновок.

Крім того, відмовляючи в позові, суди керувалися, зокрема, і тим, що чинність розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 2 листопада 2006 року підтверджена судовими рішеннями окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, тому Лісниківська сільська рада при відчуженні спірної земельної ділянки діяла відповідно до закону та в межах своїх повноважень. Проте вказані судові рішення скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки судами допущено порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані судові рішення на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України необхідно скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу прокурора Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держкомзему у Київській області задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.