Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Олійник А.С.

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Іваненко Ю.Г. Карпенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Повчанської сільської ради Лугинського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності в порядку спадкування за касаційної скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина на жилий будинок по АДРЕСА_1 Лугинського району Житомирської області, що побудований у 1950 році. За вказаною адресою рішенням Повчанської сільської ради народних депутатів Лугинського району Житомирської області від 14 березня 1994 року ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0,5 га. Посилаючись на те, що через відсутність правовстановлюючих документів на будинок він не може оформити спадщину після батька, просив позов задовольнити.

рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2012 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 Лугинського району Житомирської області в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

рішенням апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до погосподарської книги № 3 за 2011-2015 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1) ОСОБА_7 належить жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 Лугинського району Житомирської області, побудований у 1950 році.

рішенням Повчанської сільської ради народних депутатів Лугинського району Житомирської області від 14 березня 1994 року, з урахуванням рішення Повчанської сільської ради Житомирської області від 16 вересня 2009 року, ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка біля зазначеного будинку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства площею 0,5 га.

6 квітня 2010 року ОСОБА_7 складено заповіт, за яким все своє майно він заповідав ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

28 жовтня 2011 року ОСОБА_3 подав приватному нотаріусу Лугинського районного нотаріального округу Житомирської області заяву про прийняття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28 лютого 2012 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на жилий будинок по АДРЕСА_1 Лугинського району Житомирської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з належності ОСОБА_7 будинку АДРЕСА_1 Лугинського району Житомирської області і прийняття позивачем спадщини після ОСОБА_7

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові, виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 Лугинського району Житомирської області є самочинним будівництвом і право власності спадкодавець за життя на цей будинок не набув.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1950 рік) регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 (z0031-96) .

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP (n0001303-66) , затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (була чинною до 13 грудня 1995 року), не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності. Законодавством, яке діє на час відкриття спадщини, врегульовано питання спадкування цього майна, а не його належність спадкодавцю.

Отже, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно суду слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинків, а також положеннями ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року, Законом України "Про власність" (697-12) , Законом України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування в Україні" (533-12) , постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 (105-85-п) "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР".

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (v45_5323-75) , п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 1/5 від 19 січня 1976 року, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов'язковим. Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.

Суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 213 ЦПК України, зазначених обставин справи та положень закону не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Разом з цим, не може залишитися в силі і рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом матеріального права, оскільки правовий режим майна, права та обов'язки осіб, які брали участь у будівництві, визначаються законодавством, яке діяло на той час, положень ЦК Української РСР (1540-06) .

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано закон, який регулює спірні правовідносини, судові рішення першої й апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, оскільки позивач у зв'язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно позбавлений можливості оформити спадщину у інший спосіб.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 Лугинського району Житомирської області в порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

рішення оскарженню не підлягає.