Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,

Леванчука А.О., Писаної Т.О., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "ОТП Банк", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Перший Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2010 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що банком порушено процедуру, що передує вчиненню нотаріусом виконавчого напису, а Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року (1255-15) не передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет застави як вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вимоги кредитора з виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання повинно бути пред'явлено після настання строку виконання грошового зобов'язання, який, згідно з умовами кредитного договору, спливає 3 вересня 2013 року.

Просив ухвалити рішення, яким скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 25 листопада 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 11025.

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ "ОТП Банк" в особі Одеського відділення "Приморське" ПАТ "ОТП Банк" в м. Одесі 3 вересня 2007 був укладений кредитний договір № CL-501/031/2007 та в забезпечення виконання зобов'язання договір застави.

25 листопада 2009 року, за заявою відповідача у зв’язку з порушенням позивачем умов виконання кредитного договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в порядку вимог ст. 87 Закону України "Про нотаріат", було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно: транспортний засіб SKODA SUPERB, 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "ОТП Банк" щодо погашення кредитної заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором не виконав у встановлений термін, отже, у відповідача як заставника виникло право звернення стягнення на предмет застави. Відхиляючи доводи позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень" (1255-15) , суд зазначив, що вказаний Закон (1255-15) має більш широкий предмет правового регулювання і є загальним відносно до Закону України "Про заставу" (2654-12) .

Такі висновки є помилковими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону (1255-15) передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом (1255-15) , застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (1255-15) .

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" (2654-12) застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом (1255-15) ;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Отже, при вирішенні спору суди зобов'язані були керуватися не Законом України "Про заставу" (2654-12) , а нормами спеціального закону.

Оскільки судами застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, та не застосовано закон, що підлягає застосуванню, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 25 листопада 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 11025

Стягнути з ПАТ "ОТП Банк" на користь ОСОБА_3 4 грн. 50 коп. витрат зі сплати державного мита та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

рішення оскарженню не підлягає.