Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,

Леванчука А.О., Т.О. Писана, -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, КП "Приватизаційне бюро", треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_6 з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_9 за довіреністю від ОСОБА_3 та ОСОБА_6, мотивуючи тим, що вартість квартири у договорі не відповідає її реальній вартості, грошей від довіреної особи – ОСОБА_9 вона не отримувала. Вважала, що правочин вчинено під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних для неї умовах, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ст. 23З ЦК України (435-15) .

Також ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_9 про визнання довіреності, виданої на його ім’я від 20 листопада 2006 року недійсною, мотивуючи тим, що останній ввів її в оману та наміру продавати квартиру вона не мала. Провадження у справі у цій частині закрито в зв'язку зі смертю ОСОБА_9

ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, КП "Приватизаційне бюро" з вимогами про скасування розпорядження органу приватизації № 1162 від 7 грудня 2007 року, скасування свідоцтва про право на власність (квартира АДРЕСА_1) від 7 грудня 2007 року, виданого на ім'я ОСОБА_3, визнання договору купівлі-продажу вказаної квартири від 15 січня 2008 року недійсним, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, мотивуючи тим, що у квартирі за вказаною адресою проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_3 постійно. На підставі заочного рішення суду, яке у подальшому було скасовано, його визнано таким, що втратив право на це приміщення. Вважав, що приватизація була проведена без його згоди, що є підставою для визнання незаконним рішення про приватизацію та свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з незаконністю приватизації, а також на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири як укладений внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_9 та ОСОБА_6

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року зазначене судове рішення в частині відмови в позові ОСОБА_5 скасовано та позов в цій частині задоволено. Визнано недійсним розпорядження органу приватизації житлового фонду виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 7 грудня 2007 року № 1162 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 7 грудня 2007 року на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3 Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_9, який представляв інтереси ОСОБА_3, та ОСОБА_6. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 листопада 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 посвідчено довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_9 бути її представником з питань приватизації квартири АДРЕСА_1, отримання витягу з реєстру прав власності, свідоцтва про право власності, з питань продажу на умовах та за ціну на його розсуд з правом підписання договору та отримання грошей від продажу, а також виконання всіх інших необхідних дій для такого роду повноважень.

З 21 листопада 2006 р. до 10 січня 2007 року ОСОБА_3 знаходилася на лікуванні у КРУ "Психіатрична лікарня № 5".

30 травня 2007 року заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя задоволено позов ОСОБА_3 та визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю його за вказаною адресою більш ніж шість місяців.

5 грудня 2007 року ОСОБА_3 на адресу органу приватизації – КП "Приватизаційне бюро" подано заяву про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1.

Розпорядженням органу приватизації № 1162 від 7 грудня 2007 року ОСОБА_3 у власність передано квартиру за вказаною адресою, про що видано відповідне свідоцтво.

15 січня 2008 року ОСОБА_9 на підставі довіреності від 20 листопада 2006 року від імені ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вказаної вище квартири із громадянином ОСОБА_6 із зазначенням ціни продажу – 20 тис. грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (акт. запис № 2238 від 14 травня 2008 року)

За заявою ОСОБА_5 ухвалою суду від 11 липня 2008 року заочне рішення від 30 травня 2007 року скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку. За заявою ОСОБА_3 провадження у справі закрито в зв'язку з відмовою від позову.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що її позовні вимоги залишилися недоведеними.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що сама реєстрація позивача за зазначеної адресою не є достатнім доказом його проживання у спірній квартирі та права на приватизацію. Суд посилався на те, що органом приватизації при передачі квартири у власність позивачки ОСОБА_3 вимоги закону не порушено. Крім того, суд вважав, що за заявленими позовними вимогами ОСОБА_5, який оспорює договір купівлі-продажу, його права поновленню не підлягають, тому що право власності на спірну квартиру належить відповідачу ОСОБА_6, у якого вона не витребувана.

Скасовуючи зазначене рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5, апеляційний суд виходив із того, що позивач ОСОБА_5 зберігає право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, а отже приватизація цієї квартири без його участі є такою, що не відповідає вимогам статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Розпорядившись квартирою за договором купівлі-продажу без участі та згоди позивача ОСОБА_5, ОСОБА_3 порушила його права на проживання у спірній квартирі та приватизацію відповідної частки житлового приміщення.

З такими висновками погоджується й колегія суддів. Підстав для скасування вказаного рішення колегія суддів не вбачає, оскільки воно є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року залити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.