Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ткачука О.С. Колодійчука В.М. Мартинюка В.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ майна що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на 2/3 частини квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2010 року,

У червні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_5 знаходився у шлюбі з 16 травня 1998 року по 8 липня 2003 року, за час шлюбу вони придбали квартиру за кошти з сімейного бюджету.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що разом з матір'ю, відповідачем ОСОБА_5. набули в порядку приватизації право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. 4 грудня 1998 року мати продала квартиру і за гроші отримані від продажу придбала двокімнатну квартиру в м. Харкові, оформивши її на себе. На час укладання угоди вони були неповнолітніми та не знали про порушення їх прав.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_2 від 14 січня 1999 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО за реєстровим номером 2-14 та зареєстрований в КП "ХМ БТІ" від 15 січня 1999 року за № П-35443 – частково недійсним. Переведено права покупців на 2/5 частки квартири АДРЕСА_2 на ОСОБА_7, ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 право власності по 1/5 частці за кожним квартири АДРЕСА_2. В решті позову відмовлено.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2010 року, рішення суду першої інстанції змінено. Виключено з резолютивної частини рішення абзац третій про переведення прав покупців на 2/5 частини квартири АДРЕСА_2 на ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.