Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Завгородньої І.М., Макарчука М.А., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Судацької міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_3, треті особи: Судацька міська рада Автономної Республіки Крим, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, ОСОБА_4, про знесення самочинного будівництва, за касаційною скаргою виконавчого комітету Судацької міської ради Автономної Республіки Крим на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року,

Виконком Судацької міської Ради звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що відповідачка самовільно, без одержання у встановленому законом порядку дозволу на будівництво, проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт здійснила самочинне будівництво будівлі магазину господарських товарів розміром 10мx7м, яка розташована на АДРЕСА_1 Оскільки самочинна будівля збудована без відведення земельної ділянці для цієї мети, без проекту, з порушенням будівельних норм та правил, а також порушує права третіх осіб, просив зобов’язати відповідачку знести за власний рахунок самочинно збудовану будівлю розміром 10мx7м у два поверхи, яка розташована на АДРЕСА_1.

Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі виконавчий комітет Судацької міської ради просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 м. Судак АР Крим.

ОСОБА_3 30 листопада 2007 року звернулася із заявою про можливість проведення робіт щодо перепланування вищезгаданої квартири.

На міжвідомчий комісії було прийнято рішення про узгодження виконання робіт щодо перепланування квартири № 1, розташованої на АДРЕСА_1

На засіданні градобудівельної ради 16 травня 2007 року було розглянуто екскизну пропозицію щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 й прийнято рішення про узгодження з розміщенням.

У подальшому ОСОБА_3 без одержання у встановленому законом порядку дозволу на виконання будівельних робіт, проектної документації, здійснила самочинне будівництво будівлі розміром 10мx7м на АДРЕСА_1 яку використовує під магазин господарських товарів.

За технічним паспортом на вказану будівлю, що виготовлений станом на 1 жовтня 2010 року будівлі, яка використовується під магазин господарських товарів, привласнена адреса: АДРЕСА_1

Постановою заступника начальника інспекції ДБК в АР Крим від 15 грудня 2008 року ОСОБА_3 притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП – здійснення самочинного будівництва, у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 170 грн.

Відмовляючи в позові, суд, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності правових підстав для його задоволення з огляду на встановлені обставини, а саме відповідності будівлі будівельно-технічним, протипожежним та санітарним нормам, дотримання при її зведенні сейсмічних заходів та відсутності доказів про порушення прав інших осіб.

Наведені висновки є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об’єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, суд, встановивши, що відповідачка здійснила саме самочинне будівництво, не визначився з тим, який правовий наслідок має настати в зв’язку з таким самочинним будівництвом – знесення будівлі чи її перебудова з приведенням у попередній стан та безпідставно зазначив в рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не надавши належної оцінки обставинам справи суд відмовив у задоволенні позову, чим фактично залишив не вирішеним спір із приводу проведеного самочинного будівництва.

Враховуючи, що відповідність самочинно збудованої будівлі будівельно-технічним, протипожежним та санітарним нормам, дотримання при її зведенні сейсмічних заходів не змінює правового статусу будівлі як самочинно збудованої, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів відведення відповідачці земельної ділянки для зазначеного будівництва (що є самостійною підставою для визнання будівництва самочинним), а також звернення третіх осіб з приводу порушення їх прав внаслідок здійснення самочинного будівництва, рішення суду не можна визнати законними і обґрунтованими.

Апеляційний суд на порушення судом норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, вимог ст. 303 ЦПК України щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції належним чином не виконав та помилко залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З огляду на викладене ухвалені у справі рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими та підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу виконавчого комітету Судацької міської ради Автономної Республіки Крим задовольнити.

Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.