Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Євграфової Є.П., Мостової Г.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Національного університету водного господарства та природокористування про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Національного університету водного господарства та природокористування на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 17 січня 2011 року,-

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним п.1.3.1 наказу по Національному університету водного господарства та природокористування К №156 від 25 травня 2007 року, зобов"язати відповідача сформувати цей пункт в редакції: "ОСОБА_4 К.Т.Н., доценту кафедри хімії, продовжити трудові відносини за займаною посадою доцента цієї ж кафедри на умовах контракту №283 на термін з 17 травня 2007 року по 30 червня 2012 року з оплатою праці відповідно до умов, визначених у 4 розділі контракту, як обраного за конкурсом", поновити його на посаді доцента кафедри хімії, стягнути з відповідача допомогу на оздоровлення у сумі 1939 грн., заробітну плату за час вимушеного прогулу 10272 грн.34 коп. та понесені ним судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням вченої кафедри факультету екології та природокористування НУ ВГП від 16 травня 2007 року він був обраний за конкурсом на посаду доцента кафедри хімії терміном на п"ять років - з 30.06.2007 року по 30.06.2012 року. На підставі цього рішення подав ректору університету проект контракту №283 від 07 травня 2007 року, відповідно до умов якого позивач призначається на посаду доцента кафедри хімії на строк з 16.05.2007 року по 30.06.2012 року, та заяву про продовження трудових відносин. Проте, ректор в односторонньому порядку, без узгодження з ним, одноособово виправив в заяві та в контракті термін його дії з 2012 року на 2010 рік. Про це позивачу повідомлено не було, дізнався про зміну дати закінчення договору він лише у червні 2010 року, а восени 2008 року, хоча і був ознайомлений з записами в особовій картці, машинально розписався та не подивився, до якого саме терміну він укладений.

На підставі рішення Вченої ради факультету був підготовлений контракт, у якому було визначено його строк дії з 16 травня 2007 року по 30 червня 2012 року та обумовлено обов"язки позивача як науково-педагогічного працівника на даний період.

Рішенням Рівненського міського суду від 30 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 17 січня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_4 з 30 червня 2010 року на посаді доцента кафедри хімії Національного університету водного господарства та природокористування за контрактом №283 від 07 травня 2007 року строком по 30 червня 2012 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10272,34 грн. станом на 18 жовтня 2010 року. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі Національний університет водного господарства та природокористування просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення Рівненського міського суду від 30 листопада 2010 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що апеляційний суд не застосував позовну давність і наслідки спливу позовної давності відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦПК України, не врахував положення ст.ст. 256, 261 ЦК України, ст. 233 КЗпП України та помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги з приводу того, що позивачем був пропущений строк позовної давності при зверненні до суду, оскільки матеріали витребуваної справи свідчать про те, що про порушення своїх прав щодо терміну укладення договору він дізнався після його звільнення 30.06.2010 року.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 17 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.