Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Завгородньої І.М., Макарчука М.А., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року,

У травні 2010 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 26 квітня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого він передав відповідачу 3 787 500 грн., що еквівалентно 750 тис. доларам США, а ОСОБА_4 зобов’язувався повернути гроші протягом трьох місяців без нарахування відсотків.

Оскільки ОСОБА_4 своїх зобов’язань не виконав, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 суму боргу з нарахуванням 30% від суми позики.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4 923 750 грн. боргу, 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони 6 квітня 2007 року уклали нотаріально посвідчений договір позики.

Суд, задовольняючи позов частково, виходив із встановлення факту порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача внаслідок невиконання договору позики, зміст якого становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Посилання позивача на здійснення перерахунку боргу відповідно до курсу долара США є безпідставним, оскільки предметом договору позики буди безпосередньо кошти, визначені в національній валюті – гривні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що судами правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.