Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі

суддів: Гончара В.П.,

Амеліна В.І.,

Карпенко С.О.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення збитків, майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 24 травня 2012 року,

У грудні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 200 698 грн, 1 906 760 грн не отриманого доходу, 521 207,62 грн заборгованості перед банківськими установами та 800 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтував тим, що займається господарською діяльністю, пов'язаною з виловлюванням і реалізацією рапани. 27 червня 2006 року між ним і ОСОБА_4 укладено договір-доручення, за умовами якого останній повинен був одержати у продавця та передати позивачу надувний човен та двигун до нього за ціною 30 000 грн. Крім того, у період часу з 10 січня 2008 року по 26 червня 2008 року ним було придбано водолазне і допоміжне обладнання на загальну суму 200 698 грн. Вказував, що відповідачі своїми умисними діями, шляхом крадіжки, присвоєння та притримання сприяли втраті належного позивачу майна, а саме: автомобіля "Таурус", автомобіля "УАЗ", автономного компресора М8Н6, двигуна "Ямаха", човна "Бриг", водолазних балонів італійського виробництва 15-ти та 18-ти літрових, компресійної станції, трейлеру "Сафарі", двох човнів, мийної машини, двигуна "Сузукі", морозильних камер, а також інших предметів та водолазного обладнання. У результаті втрати з вини відповідачів вказаного обладнання, він був вимушений призупинити підприємницьку діяльність з вилову рапани, що потягнуло невиконання з його боку укладених раніше господарських договорів та спричинило майнову шкоду на суму 200 698 грн, заподіяло збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 1 906 760 грн, та заборгованість за кредитними договорами у розмірі 521 207,62 грн.

Також вказував, що він переніс глибокі моральні хвилювання, у зв'язку із порушенням його прав як власника майна та зниження його престижу як підприємця, тому просив стягнути 800 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 24 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 24 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.