Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства(далі – ПАТ) "Страхова група "ТАС" про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою ПАТ "Страхова група "ТАС" на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 1 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2010 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 320 759 гривень

58 копійок, пеню за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у розмірі

72 171 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, посилаючись на невиконання відповідачем обов’язків за договором добровільного страхування транспортного засобу, укладеним між сторонами.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 1 жовтня

2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2010 року, позов задоволено.

Зі страхової компанії на користь позивача стягнуто страхове відшкодування у розмірі 237 355 26 копійок пеню за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в сумі 64 087 гривень 20 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, а всього 301 562,46 гривні.

З відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір 1 700 гривень.

У касаційній скарзі ПАТ "Страхова група "ТАС" порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому при вирішенні питання про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасному з’ясуванню підлягає й питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно п. 2.24 договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків від 3 вересня 2009 року, укладеного між сторонами, повною конструктивною загибеллю є ступінь пошкодження застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання, при якому відновлення транспортного засобу та додаткового обладнання до стану, у якому вони знаходилися до настання страхового випадку, є економічно недоцільним, а саме у цілях договору: якщо згідно з актом експертизи або калькуляцією СТО вартість відновлювального ремонту перевищує 70% дійсної вартості застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання.

Згідно п. 2.24, 5.11 вказаного договору у разі повної конструктивної загибелі транспортного засобу розмір страхового відшкодування розраховується на погодження сторін за одним із варіантів: 100 % страхової суми за мінусом франшизи, при цьому страхувальник повинен передати страховику право власності на застрахований транспортний засіб та зняти транспортний засіб з обліку в ДАІ за власний рахунок; або 100% страхової суми за вирахуванням франшизи та вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані, при цьому право власності на застрахований транспортний засіб залишається у страхувальника.

Суд на зазначені положення закону уваги не звернув, положень договору не врахував, не встановив та не зазначив у рішенні на підставі якого пункту договору розраховано розмір страхового відшкодування, не перевірив чи мав місце факт "повної конструктивної загибелі" застрахованого транспортного засобу й не вирішив питання про передачу ПАТ "Страхова група "ТАС" пошкодженого автомобіля після сплати ним страхового відшкодування.

Крім того згідно п. 15.4.2 договору у випадку об’єктивної необхідності проведення додаткових заходів з розслідування обставин страхового випадку страховик призначає чітко визначений термін для здійснення додаткового розслідування, але у будь-якому випадку не більше трьох місяців, після закінчення якого приймає рішення про виплату чи про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Страхова група "ТАС" листом від 24 грудня 2009 року повідомила ОСОБА_6 про затримку у прийнятті рішення, однак суди належним чином не перевірили чи є підстави для нарахування пені за п. 17.3 договору з 4 січня 2010 року.

Ці порушення залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неналежну оцінку доказів та невизнання пошкоджень автомобіля страховим випадком не підтверджені матеріалами справи та висновків судів з цих питань не спростовують.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ПАТ "Страхова група "ТАС" задовольнити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від

1 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.