Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_8 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2010 року,

У січні 2010 року військовий прокурор Полтавського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, посилаючись на те, що в ході проведеної військовою прокуратурою Полтавського гарнізону перевірки було встановлено, що на підставі рапорту колишнього військовослужбовця підполковника ОСОБА_6 від 02.08.2004 р. та письмового дозволу колишнього командира військової частини А 2673 ОСОБА_6, його дочка ОСОБА_8 та чоловік дочки з 2004 року проживають у гуртожитку Міністерства оборони України за адресою АДРЕСА_2. Згідно наказу командира військової частини А 2673 від 12.12.2005 р. ОСОБА_6 був звільнений із займаної ним посади і виключений із списків особового складу військової частини.

ОСОБА_6 є пенсіонером Збройних Сил України. Ним на склад сім'ї із чотирьох чоловік отримано у 1990 році за рахунок фонду Міністерства оборони України 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 7 жовтня 2010 року у позові відмовлено .

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов військового прокурора Полтавського гарнізону і інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, задоволено частково, виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 – відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_8 порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в скасованій частині нове рішення, яким виселено відповідачів з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 та членам його родини в 1990 році за рахунок фонду Міністерства оборони України була надана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, тобто відповідач житлом був забезпечений, а також те, що відповідачі у списках військовослужбовців Полтавського гарнізону КЕВ м. Полтава, які потребують поліпшення житлових умов, станом на 01.01.2010 р. на квартирному обліку не перебували. Колегія суддів прийшла до висновку про безпідставне застосування судом першої інстанції норм ст. 125 Житлового кодексу України.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Так, п. 7.2 Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, затвердженої наказом МО України від 24 березня 2008 року № 113 (z0305-08) передбачено, що у двотижневий термін з дня виключення зі списків особового складу військової частини підлягає виселенню із гуртожитку з усіма членами сім'ї без надання іншого житлового приміщення особа, звільнена з військової служби в запас або у відставку: через службову невідповідність; у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; за власним бажанням; у зв'язку з позбавленням військового звання; у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; у разі, якщо особа не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Збройних Силах України.

Однак, пунктом 7.8. вказаної інструкції визначено, що не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР.

Статтею 125 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено крім інших також осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, та осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

Аналогічні положення викладені в п. 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року N 37 (37-88-п) .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 перебуває на військовій службі з 1976 року (а.с. 34, 81), він є ветераном військової служби (а.с. 62). Крім того з наказу про звільнення ОСОБА_6 вбачається, що його звільнено за станом здоров’я у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України та (а.с. 31). Відповідач також є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 58).

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 та його донька ОСОБА_8 належать до кола осіб, перелічених у ст. 125 ЖК Української РСР, а відтак відсутні підстави для задоволення позову військового прокурора Полтавського гарнізону, що звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2010 року скасувати та залишити в силі рішенням Київського районного суду м. Полтави від

7 жовтня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.