Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_11, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання права власності, реальний поділ будинку та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про реальний поділ будинку за касаційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 січня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року,

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили визнати за ними право власності на частину будинку АДРЕСА_1, визначити розмір та виділити в натурі частки у будинку.

ОСОБА_8 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житлову кімнату площею 16,2 кв.м та кухню площею 9,5 кв.м у спірному будинку.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 січня 2010 року первісний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 право спільної власності на – Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 За

ОСОБА_8 визнано право власності на 1/5 частину; за ОСОБА_10 визнано право власності на 1/6 частину; за ОСОБА_9 визнано право власності на 1/6 частину вказаного будинку. Проведено реальний поділ зазначеного будинку. Виділено ОСОБА_6 і ОСОБА_7 приміщення загальною площею 42,8 кв.м., приміщення в мезоніні, погріб і балкон. Виділено ОСОБА_8 приміщення площею 9,5 кв.м. Виділено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приміщення згідно поверхового плану. У спільному користуванні співвласників залишено огорожу, хвіртку, замощення і водоколонку.

Стягнуто з кожного: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 2 433,3 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині визначення часток співвласників змінено: визнано за ОСОБА_6 право власності на 4/15 частини буд. АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 право власності по 1/6 частині вказаного будинку.

Визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/10 частину спірного будинку.

Проведено реальний поділ будинку АДРЕСА_1 Виділено ОСОБА_6 і ОСОБА_7 приміщення під літерою 1-3, 1-5, 1-6, 1-7 згідно поверхового плану загальною площею 42,8 кв.м, приміщення в мезоніні під літерою 1-12, погріб під літерою "П", балкон.

Рішення суду першої інстанції в частині виділення приміщень в користування ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та стягнення компенсації на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким решту приміщень (позначених на поверховому плані літерами 1-4, 1-9, 1-14, 1-15) залишено у спільному користуванні цих співвласників. Залишено у спільному користуванні співвласників буд. АДРЕСА_1 огорожу № 1, хвіртку № 2, хвіртку № 3, огорожу № 4, замощення "1", водоколонку "К".

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_11 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивачів до суду ОСОБА_12 померла та позивачі, вважаючи, що її майно ніким не успадковано, просили поділити належну їй частку спірного будинку між ними.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, визнав, що частина спірного будинку, яка відкрита для спадкування ОСОБА_12 після смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_14, нею в установленому законом порядку не успадкована, а тому може бути поділена між іншими співвласниками будинку.

З такими висновками не можна погодитись, оскільки судами належним чином не перевірено доводів про те, що рішенням Залізничного районного суду

м. Львова від 6 листопада 1989 року за ОСОБА_12 визнано право власності на 1/50 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері

ОСОБА_13 та не перевірено чи прийняла ОСОБА_12 у встановленому законом порядку 1/10 частину будинку після смерті батька ОСОБА_14

Таким чином не з’ясувавши розмір частки, на яку мала право ОСОБА_12, та не залучивши до участі у справі її правонаступників, суд не мав законних підстав для поділу цієї частини будинку між іншими співвласниками.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції для виконання вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_11 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 січня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.