Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Євграфової Є.П., Колодійчука В.М.,

Попович О.В., Юровської Г.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Червоноармійського району в інтересах ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Лана" про стягнення збитків, за касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства "Лана" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 3 листопада 2010 року,

У червні 2009 року прокурор Червоноармійського району Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Лана" (далі - СФГ "Лана") про стягнення неотриманого доходу в сумі 1 217 грн., мотивуючи тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,509 га, розташованої на території Кошелівської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, яку використовував для випасання домашньої худоби та заготівлі сіна.

Влітку 2008 року СФГ "Лана" самовільно переорало його земельну ділянку та засіяло житом, а в травні 2009 року також самовільно передискувало.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2009 року позов задоволено. Стягнуто із СФГ "Лана" на користь ОСОБА_3 4 260 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 3 листопада 2010 року зазначене судове рішення змінено та зменшено розмір відшкодування з 4 260 грн. до 1 217 грн. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі СФГ "Лана" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,509 га, розташованої на території Кошелівської сільської ради.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем самовільно зайнято належну позивачу земельну ділянку, чим завдано майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди і витрат, які необхідно понести для приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Визначаючи розмір шкоди, належної до стягнення з відповідача, суд взяв до уваги акт комісії Червоноармійської райдержадміністрації та розрахунок до позову. Згідно із вказаним актом для приведення ділянки ОСОБА_3 у придатний для подальшого використання стан необхідно витратити на дискування 1 569 грн. та на боронування 1 474 грн., всього 3 043 грн.

Згідно із розрахунком ОСОБА_3 заподіяно збитки в розмірі 1 217 грн., виходячи із середньої врожайності сіна у Червоноармійському районі в 2008 році – 19,4 ц/га, собівартості 1 ц сіна в Червоноармійському районі в 2008 році – 25 грн.

Змінюючи зазначене рішення в частині розміру стягнутого відшкодування з 4 260 грн. до 1 217 грн., апеляційний суд, погодившись із судом першої інстанції щодо підставності позову, дійшов висновку про те, що при визначенні розміру завданої майнової шкоди суд вийшов за межі позовних вимог і стягнув суму, більшу від заявлених вимог, хоча розмір позовних вимог не збільшував ні прокурор, ні ОСОБА_3

З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор в позовній заяві просив стягнути з відповідача 1 217 грн. упущеної вигоди, що розрахована відповідно до п. 5.7 методичних рекомендацій, затверджених Наказом державного агентства земельних ресурсів України від 12 вересня 2007 року № 110 (v0110489-07) .

Оскільки розмір позовних вимог не збільшував ні прокурор, ні ОСОБА_3, апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність зміни судового рішення.

Разом з тим, судом не враховано, що методичні рекомендації, затверджені наказом державного агентства земельних ресурсів України, Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 року № 110 (v0110489-07) , на підставі яких прокурором було розраховано розмір упущеної вигоди, застосовується виключно за переліком правопорушень, зазначених у назві Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (963-2007-п) .

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди згідно із вказаними методичними рекомендаціями є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Зазначена Методика (963-2007-п) , як і методичні рекомендації Держземагентства не регулюють питань відшкодування збитків, в тому числі неотриманого доходу, завданого власнику земельної ділянки.

Разом з тим, порядок визначення та відшкодування збитків власникам і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України постановою від 19 квітня 1993 року № 284 "Про порядок визначення збитків власникам землі і землекористувачам" (284-93-п) , яка передбачає створення спеціальних комісій для визначення розмірів заподіяних збитків та можливість відшкодування, в тому числі, понесених витрат на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво, а також інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

На зазначені положення чинного законодавства апеляційний суд уваги не звернув, відповідності розрахунку розміру неотриманого доходу зазначеній постанові не перевірив, оцінки наявному в матеріалах справи акту від 9 листопада 2009 року про визначення збитків, нанесених гр. ОСОБА_3, не надав.

Зокрема, не встановив, чи відповідає зазначений акт вимогам п. 2 зазначеного порядку щодо складу комісії, чи підтверджується цим актом спричинення ОСОБА_3 збитків у вигляді неодержаних доходів та в якому розмірі.

Оскільки у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги щодо розміру шкоди, на що вже зверталась увага Верховним Судом України в ухвалі від 1 вересня 2010 року, якою справу було направлено на новий апеляційний розгляд, не звернув належної уваги на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Лана" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 3 листопада 2010 року, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.