Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Євграфової Є.П., Попович О.В.,

Хопти С.Ф., Юровської Г.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Черкаси в інтересах Черкаської міської ради до ОСОБА_3, третя особа – автокооператив "Час", про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2010 року,

Прокурор м. Черкаси в інтересах органу, уповноваженого здійснювати функції держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що перевіркою з приводу дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_3 встановлено, що останній без відповідних документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою, самовільно займає земельну ділянку загальною площею 15 кв. м на території автокооперативу "Час".

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 15 кв. м, яка знаходиться на території автокооперативу "Час" в АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2010 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26 травня 2009 року державним інспектором Черкаського міжрайонного відділу облдержземінспекції з контролю за використанням та охороною земель Лобасом В.О. було проведено перевірку дотримання вимог чинного земельного законодавства ОСОБА_3, про що складено відповідний акт, згідно з яким на землях Черкаської міської ради, що не надані у власність чи у користування, на АДРЕСА_1 членом автокооперативу "Час" ОСОБА_3 на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 15 кв. м розміщено металевий гараж. Будь-які документи, що підтверджують законність розміщення, відсутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 212 ЗК України, виходив із того, що ОСОБА_3 без відповідного правовстановлюючого документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою, самовільно займає земельну ділянку загальною площею 15 кв. м на території автокооперативу "Час" на АДРЕСА_1.

Апеляційний суд, скасовуючи зазначене рішення та відмовляючи в позові, виходив із того, що, земельна ділянка знаходиться в користуванні кооперативу, а ОСОБА_3 є членом автокооперативу "Час", користується автомобільним гаражем, що розташований на території земельної ділянки, яка перебуває у користуванні автокооперативу на законних підставах, не повинен відповідати за дії даної юридичної особи, яка, як встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 22 серпня 2007 року в справі за позовом прокурора м. Чертаси в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до автокооперативу "Час" про вилучення самовільно зайнятої земельної ділянки, порушень земельного законодавства не допускала і за використання якої сплачує відповідні платежі, що підтверджується довідкою ДПІ, яка була досліджена в судовому засіданні.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційний суд зазначає, що судовим рішенням було встановлено, що автокооператив "Час" є користувачем земельної ділянки, на якій розташований гараж відповідача, з 1995 року.

Разом з тим, в рішенні господарського суду зазначено, що "АК "Час" є користувачем спірної земельної ділянки з 1995 року, розмістив за згодою власника тимчасові металеві гаражі до моменту планової забудови території бувшого танкодрому".

Отже, застосовуючи норму ч. 3 ст. 61 ЦК України, апеляційний суд не врахував, що за її змістом не потребують доказування саме обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Оскільки господарським судом були встановлені обставини щодо розміщення на спірній земельній ділянці металевих гаражів саме кооперативом "Час", у апеляційного суду не було підстав для визнання встановленими обставин щодо розміщення на цій земельній ділянці металевого гаражу саме відповідачем.

Оскільки не має преюдиційного значення оцінка господарським судом у справі № 13/3277 конкретних обставин справи, зокрема правомірності зайняття земельної ділянки кооперативом "Час", які не оспорювалися в даній справі, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних правовідносин, апеляційний суд помилково прийняв правову кваліфікацію спірних правовідносин господарським судом щодо правомірності користування земельної ділянки кооперативом "Час" за обставини, що не підлягають доведенню відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Оскільки апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, враховуючи, що за рішенням господарського суду, на який послався апеляційний суд, металеві гаражі були вставлені саме кооперативом, а в матеріалах даної справи докази на підтвердження встановлення металевого гаражу на спірній земельній ділянці саме відповідачем відсутні, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.