Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Кафідової О.В.,

Євграфової Є.П., Колодійчука В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Старобезрадичівської сільської ради про визнання добросовісним набувачем земельної ділянки, визнання права власності на придбану земельну ділянку та зобов'язання припинити певні дії, треті особи: Обухівська райдержадміністрація, ОСОБА_4, за касаційною скаргою Старобезрадичівської сільської ради, до якої приєднався ОСОБА_5, на рішення Обухівського районного суду від 31 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 12 травня 2008 року Обухівською РДА видано розпорядження № 678 про затвердження проектів із землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Київський лісгосп", переведення зазначеної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель житлової та громадської забудови та подальшої передачі у власність чотирьом громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель і споруд у межах с. Тарасівка на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Відповідно до вказаного розпорядження земельна ділянка, що була вилучена з постійного користування ДП "Київський лісгосп", була розподілена в рівних частках між громадянами в тому числі третій стороні по справі, які в подальшому виготовили на своє ім'я державні акти про право власності на земельну ділянку.

29 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4, третьою особою по справі, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2000 кв.м. (кадастровий номер 3223187707:06:009:0010), який посвідчено приватним нотаріусом, та зареєстровано в реєстрі.

Згодом позивачу стало відомо про те, що 12 червня 2008 року Старобезрадичівською сільською радою було прийнято рішення про виділення 160 громадянам земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах с. Тарасівка по вул. Пушкіна, передавши таким чином належну позивачу земельну ділянку іншим особам.

Рішенням Обухівського районного суду від 31 травня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2010 року, позов задоволено. Визнано позивача добросовісним набувачем придбаної земельної ділянки загальною площею 2000 кв.м., яка розташована в с. Тарасівка Обухівського району, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3223187707:06:009:0010), визнано за позивачем право власності на придбану нею земельну ділянку, яка розташована в с. Тарасівка Обухівського району, придбаної 29 серпня 2008 року внаслідок укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

У касаційній скарзі Старобезрадичівська сільська рада та ОСОБА_5 просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2008 року набула право власності на неї, є добросовісним набувачем, не могла знати про можливо спірний характер договору, а тому необхідно захистити права позивачки шляхом визнання її добросовісним набувачем та визнання за нею право власності на придбану нею ділянку.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Рішення суду в силу вимог ст. 213 ЦПК України повинно бути законним та обгрунтованим.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Задовольнивши позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 добросовісним набувачем земельної ділянки, визнавши за нею право власності на земельну ділянку суди не звернули уваги на те, що добросовісність набуття – це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню за позовом про витребування майна, оскільки фактично це є встановленням факту, що має юридичне значення, у спорі про право власності.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не зазначено, хто саме заперечує проти визнання позивача добросовісним набувачем. Не зазначено і про будь-які дії відповідачів, які би свідчили про невизнання цього факту сторонами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У порушення зазначеної процесуальної норми, суди не звернули уваги на обставини встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2009 року, що набрала законної сили, і якою розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 12 травня 2008 року № 628 визнано протиправним та скасовано, при розгляді цієї справи дійшли протилежних висновків.

Крім того, суди послалися на рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 12 червня 2008 року про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах с. Тарасівка на вул. Пушкіна, 160 громадянам, однак не з’ясували, кому Старобезрадичівською сільською радою Обухівського району цим рішенням надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та не залучили цю особу до участі в справі.

За таких обставин, оскільки судові рішення постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Старобезрадичівської сільської ради, до якої приєднався ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду від 31 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.