Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, треті особи: П’ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, Шибенська сільська рада Бородянського району Київської області про скасування договору дарування земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 жовтня 2009 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2010 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1144, та визнати за нею право власності на майно, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначену земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1, вона подарувала своєму сину ОСОБА_9 в 1999 році, який помер та не зареєстрував за життя своє право власності та не отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому ОСОБА_6 вважає, що має право на спадкове майно у вигляді цієї земельної ділянки.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від

12 жовтня 2009 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано договір дарування земельної ділянки від 18 травня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №1144. Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку, площею 0,062 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1

Зобов’язано приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 повернути державний Акт на право приватної власності на землю серії 1-КВВ № 109428 від

31 березня 1999 року, зареєстрованого в Книзі державних актів на праві приватної власності на землю за № 482, ОСОБА_6

Зобов’язано Бородянський районний відділ земельних ресурсів Київської області відновити реєстрацію державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії 1-КВВ № 109428 від 31 березня

1999 року, виданого на ім’я ОСОБА_6, відповідно до рішення Шибенської сільської ради Бородянського районного суду Київської області.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції в частині повного задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено по справі нове.

Визнано недійсним та скасовано договір дарування земельної ділянки від 18 травня 1999 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 1144. Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку, площею 0,062 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у зв’язку з тим, що ОСОБА_9 не зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку та не отримав державний акт на право власності на цю землю, тобто не вступив у права володіння спірною земельною ділянкою, то договір дарування, укладений між сторонами є недійсним.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені без врахування того, що правовідносини виникли у 1999 році, тому до них необхідно застосовувати положення чинного на той час законодавства, тобто Цивільного кодексу України в редакції 1963 (1540-06) року.

Так, договір дарування є особливою формою договорів, який опосередковує безоплатну передачу майна в власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої сторони (обдарованого).

Відповідно до ст. ст. 244, 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір дарування нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідченим та підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, реєстрації підлягає також право власності з видачею державного акту на право власності на земельну ділянку, однак строки такої реєстрації законом не визначені.

Згідно зі ст. 243 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна обдаровуваному.

Як зазначає скаржниця ОСОБА_8, яка є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_9, останній прийняв дарунок за договором дарування, на подарованій ділянці ОСОБА_9 за власні кошти збудував садовий будинок, став членом садівничого товариства, що підтверджується також довідкою голови правління ОК "Шибенський" (а.с. 84). Дані обставини, всупереч п.1 ч.1 ст. 214 ЦПК України, судами досліджені не були.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до заповіту спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 є ОСОБА_8 (а.с. 39), від визнання чи невизнання договору дарування недійсним залежить склад спадкового майна, на яке може претендувати ОСОБА_8, а тому суд повинен був залучити її до участі у справі на підставі ст. 36 ЦПК України.

Апеляційний суд на зазначені недоліки уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання недійсним договору та визнання права власності без змін.

За таких порушень норм матеріального та процесуального права, допущених як судом першої так і апеляційної інстанції, що призвели до неправильного вирішення справи, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від

12 жовтня 2009 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.