Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Колодійчука В.М.,

Дем`яносова М.В., Євграфової Є.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, компанії "Лорап Менеджемент ЛТД", треті особи: компанія "D.О.О.НоІІу Соmmerce", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року,

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником нежилого приміщення №23 - офісу, загальною площею 161,40 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності. У 2009 році він дізнався, що належне йому нежитлове приміщення (офіс), відповідно до договору іпотеки від 17 березня 2009 року передано в іпотеку компанії "Лорап Менеджмент ЛТД", яка зареєстрована за законодавством республіки Кіпр. Даний договір він (позивач) не укладав, ні оригіналу, ні копії ніхто йому не надавав. З отриманого дублікату даного договору слідує, що він (позивач) виступив майновим поручителем за зобов'язаннями компанії "D.О.О.НоІІу Соmmerce" за договором позики №05/03/2009 від 17 березня 2009 року, укладеним цією компанією з компанією "Лорап Менеджмент ЛТД", тобто - іпотекою офісу забезпечувалося зобов`язання виконання компанією "D.О.О.НоІІу Соmmerce" окремих умов вищевказаного договору позики. Про цей договір позики він (позивач) не знав, з цим договором його ніхто не ознайомив, згоди на те, щоб виступити майновим поручителем зобов'язань компанії "D.О.О.НоІІу Соmmerce" за вказаним договором позики чи будь-яким іншим договором позики він у будь-якій формі ніколи не надавав. Договір іпотеки було укладено від його (позивача) імені ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від 13 березня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_9 Він (позивач) дійсно видавав вказану довіреність, якою уповноважив вказану особу користуватися та розпоряджатися офісом, проте ця довіреність була видана з відкладальною умовою, а саме: здійснювати передбачені цією довіреністю права ОСОБА_4 могла лише у разі невиконання зобов'язань за договором позики №06/03/2009 від 11 березня 2009 року, укладеного між компаніями "D.О.О.НоІІу Соmmerce" та компанією "Griswold LTD", про що прямо вказано в цій довіреності. Враховуючи це, вважає, що іпотечний договір від 17 березня 2009 року є незаконним і тому звернувся до суду з вказаним позовом для захисту свого права.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 17 березня 2009 року, укладений між компанією "Лорап Менеджемент ЛТД", як іпотекодержателем, яка зареєстрована за законодавством республіки Кіпр, і від імені якої діяла повноважний представник ОСОБА_10, і ОСОБА_3, як іпотекодавцем, від імені якого діяла ОСОБА_4 на підставі довіреності від 13 березня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим номером 123 який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 258. Скасовано заборону відчуження нежилого приміщення № 23 - офісу, загальною площею 161,40 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17 березня 2009 року до припинення дії іпотечного договору (зареєстровано в реєстрі за № 259).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач діяла по довіреності, яка на день укладення договору не давала їй права укладати договір іпотеки, оскільки довіреність містить відкладальну умову, і ця умова на момент укладення договору іпотеки не наступила. ОСОБА_3, який виступив майновим поручителем по договору позики, з його умовами та текстом ознайомлений не був, так само, як і зі змістом та умовами договору іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 з власної волі видав ОСОБА_4 довіреність та оригінали документів, які посвідчують право власності позивача на нерухоме майно, що засвідчує волевиявлення позивача на укладення договору іпотеки. Відкладальна умова, яка міститься у довіреності, суперечить договору займу, а тому не може бути прийнята до уваги.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 11 березня 2009 року між компанією "D.O.O.Holly Commerce", в особі директора ОСОБА_4 (відповідачка), та компанією "Griswold LTD", в особі директора ОСОБА_3 (позивач), було укладено договір позики №06/03/2009, відповідно до якого компанія " D.O.O.Holly Commerce " мала перерахувати за договором позики компанії "Griswold LTD" 300 000 Євро до 31 травня 2009 року. Перший транш отримано 24 березня 2009 року, другий не отримано. Розділ 7 вказаного договору передбачає, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним договором буде укладено договір застави (іпотеки). В якості застави позичальник передасть позикодавцю приміщення АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності.

13 березня 2009 року ОСОБА_3 (директор компанії зайомщика) видав на ім`я ОСОБА_4 (директор компанії займодавця - фінансисту) довіреність, якою надав останній право користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності приміщенням АДРЕСА_1. Довіреність містить відкладальну умову, а саме: право користуватися та розпоряджатися вказаним офісом "лише в разі невиконання зобов'язань за договором позики №06/03/2009 від 11 березня 2009 року.

Як вбачається з тексту договору позики, строк дії договору встановлений у п`ять років, причому договором встановлений пільговий період 12 календарних місяців на виплату відсотків і початок повернення суми позики і згідно п. 6.2 договору позики протягом пільгового періоду проценти на позику нараховуються, але не сплачуються позичальником.

Договір займу укладений 11 березня 2009 року, 13 березня 2009 року позивачем видано довіреність, а вже 17 березня 2009 року укладено договір іпотеки, хоча на той час відкладальна умова, передбачена у довіреності, ще не наступила, що свідчить про те, що відповідачка передала приміщення в іпотеку з перевищенням своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Встановлено, що ОСОБА_3 не було відомо про спірний договір, по якому він виступив майновим поручителем за забов`язаннями компанії і відповідно не схвалив оспорюваний ним правочин.

Таким чином, апеляційним судом при постановленні рішення правильно встановлено обставини справи, проте дано їм невірну юридичну оцінку, у зв`язку з чим судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року скасувати, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.