Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року у справі за позовом субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація у Львівській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.10.2010 року № 0004252330/0 в сумі 5145 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що дії відповідача такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки перевірка проводилася на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (265/95-ВР) , відтак не може бути плановою, а для позапланової перевірки відсутні підстави, передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 № 509-XII. Також позивач вважає, що Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР (265/95-ВР) не містить вимоги про те, що на складах та/або місці реалізації товарів повинні в обовязковому порядку зберігатися первинні бухгалтерські документи, до яких належать прихідні накладні. Одночасно позивач зазначає, що у перевіряючих не було підстав до суми готівкових коштів, які зберігалися при реєстраторі розрахункових операцій, дораховувати суму коштів, які зберігалися в іншого субєкта господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність в одному із позивачем приміщенні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року в позові відмовлено з тих підстав, що підприємець зобов»язаний здійснювати облік товару та видавати належно оформлений документ при продажі товарів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу за якою просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт вважає, що електронно контрольно - касовий апарат - реєстратор розрахункових операцій (РРО) є пристроєм, який реєструє кількість проданого товару, а не веде облік товарних запасів. Крім того, не надання перевіряючим документів обліку руху товарів не є порушенням Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР (265/95-ВР) .

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань сторін про розгляд апеляції за їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29.09.2010 року працівниками Державної податкової адміністрації у Львівській області проведено планову виїзну перевірку субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, який перебуває на загальній системі оподаткування з питань дотримання вимог Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР (265/95-ВР) , Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996р. № 98/96 (98/96-ВР) , Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (481/95-ВР) та Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», яку здійснює підприємець в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1

За результатами перевірки в цей день складено Акт перевірки - №006444.

При цьому встановлено факт порушення позивачем п.п. 1,2,12,13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР. В акті перевірки зазначено такі порушення: невідображено облік товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 1510 грн., проведення розрахункової операції без застосування РРО при продажу 50 грам горілки «Перлова» на суму 3,50 грн. та розрахунковий документ не роздруковувався, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму 425 грн.

Зазначений факт відповідач кваліфікував як порушення вимог п.п.1,2,12,13 ст.3, Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР (265/95-ВР) .

На підставі зазначеного вище акта перевірки 14.10.2010 року ДПІ у Яворівському районі прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ФОП ОСОБА_1 за №0004252330/0 в сумі 5145 грн.

Дана штрафна санкція до позивача застосована на підставі ст.ст. 17, 21 п.1 ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Проведення планової перевірки щодо додержання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) не суперечить повноваженням та компетенції органів державно податкової служби, визначеним Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) .

У межах повноважень, визначених Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР (265/95-ВР) органи державної податкової служби проводять планові перевірки стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) згідно з затвердженими керівництвом податкових органів планами - графіками проведення перевірок на підставі направлень на перевірки.

Частиною 1 ст. 15 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Аналіз вимог ст. 1, п.п.1,2 ст. 3, ч.1 ст. 5, п.1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, п.4.9. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України №614 від 12.01.2000 року (z0107-01) вказує на те, що штрафна (фінансова) санкція у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, застосовується незалежно від причин, за наявності яких виникло таке порушення. Вищезазначеними нормами не передбачено жодних винятків у підставах для такої відповідальності.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Пункт 6 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачає, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти підприємницької діяльності не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному КМ України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 21 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР підпадають під законодавче визначення адміністративно - господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.

У відповідності до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або оргамамм місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційночтрааового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно- господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ст.ст. 239, 241 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до вимог ст.218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Згідно ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. При цьому штрафні (фінансові) санкції застосовано до позивача не за порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а за відсутність такого обліку взагалі. За умови встановленого обов'язку та відповідальності за невиконання цього обов'язку, позивач не позбавлений можливості здійснювати облік товарних запасів в довільній формі, тим самим виконувати вимоги Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (265/95-ВР) .

Як вірно встановлено судом першої інстанції податковим органом в процесі проведення перевірки у позивача було виявлено товарні запаси за місцем реалізації товару на суму 1510 грн., по яким не були надані прибуткові документи.

За порушення вимог п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР вказаним законом в ст.ст.20, 21 передбачено до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

При цьому, суд першої інстанції вірно встановив, що податковим органом в процесі проведення перевірки у позивача було виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму 425 грн.

Аналіз вказаних норм чинного законодавства та обставин справи свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо не прийняття доводів позивача, оскільки спірне порушення полягає саме у відсутності зазначених документів на момент проведення перевірки за місцем здійснення підприємницької діяльності та їх ненадання до податкового органу у наступний за перевіркою день.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року у справі №2а-9507/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.