Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Дем‘яносова М.В.,

Євграфової Є.П., Колодійчука В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Радомишльської міської ради, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання рішення недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2010 року,

У березні 2010 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що вона, ОСОБА_4 та треті особи є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 в м. Радомишлі. Земельна ділянка для обслуговування будинку, господарських будівель та споруд знаходиться в їхньому спільному користуванні.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 незаконно встановила на земельній ділянці торговельний павільйон, ОСОБА_3 просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення малої архітектурної форми (торговельного павільйону).

Крім того, ОСОБА_3 просила визнати незаконним рішення Радомишльської міської ради від 6 березня 2007 року № 31 в частині надання ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,014 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 травня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконним рішення Радомишльської міської ради від 6 березня 2007 року № 31 в частині надання ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,014 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та дворовою територією шляхом знесення малої архітектурної форми (торговельного павільйону).

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2010 року зазначене судове рішення скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 та треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 Житомирської області. Зокрема, позивачка є власником 15/100 ідеальних часток будинку на підставі договору від 15 січня 2004 року

Рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області № 55 від 28 квітня 2007 року за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка для спільного користування, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до садиби площею 0,1114 га, замість раніше закріпленої площею 0,0125 га.

Рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради № 52 від 28 липня 2006 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, затвердження технічної документації для виготовлення державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,014 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_2

6 березня 2007 року у вказане рішення внесені зміни щодо зазначення адреси земельної ділянки, на яку надавався дозвіл ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1).

Рішенням міської ради № 118 від 15 травня 2006 року ОСОБА_4 надано дозвіл на встановлення кіоску. У вказане рішення внесені зміни щодо зазначення адреси кіоску на підставі постанови суду від 17 грудня 2007 року.

Відповідно до акта на право користування земельною ділянкою від 25 травня 1973 року, який виданий виконавчим комітетом Радомишльської міської ради, в постійне користування ради відведено 814,3 га землі згідно з планом та описом меж, зокрема, в користуванні перебуває і земельна ділянка, на якій розміщено будинок АДРЕСА_1

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради № 31 від 6 березня 2007 року, суд першої інстанції виходив із того, що рада не мала наміру передавати у власність ОСОБА_4 прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 оскільки своїм рішенням № 55 від 28 квітня 2007 року лише закріпила у спільне користування земельну ділянку площею 0,1114 га. Щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд виходив із того, що ОСОБА_4 встановила малу архітектурну форму у вигляді торговельного павільйону без дозволу інших співвласників земельної ділянки безпосередньо біля в’їзних воріт на дворовій земельній ділянці, чим створила незручності для інших співвласників будинку у використанні ними територією двору для своїх потреб.

Скасовуючи зазначене рішення, апеляційний суд виходив із безпідставності позовних вимог, оскільки саме міська рада відповідно до вимог Земельного Кодексу України (2768-14) як користувач землі за актом на право користування земельною ділянкою від 25 травня 1973 року повноважна приймати рішення щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду, користування чи у власність; рішення № 118 від 15 травня 2006 року про надання ОСОБА_4 дозволу на встановлення кіоску із подальшими змінами не визнано незаконним і не скасовано у встановленому законом порядку, а земельна ділянка під кіоском передавалася ОСОБА_4 на підставі договорів оренди.

З наведеними висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (чч. 2, 3 ст. 42 ЗК України).

При цьому під прибудинковою територією слід розуміти встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення й обслуговування жилого будинку та пов'язаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських цілей та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.

Виходячи з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України вбачається, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (1521-2002-п) (підп. "д" п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2005 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) ).

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Таким чином, усупереч вимогам ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не встановили правовий статус спірної земельної ділянки, її розмір та позицію міської ради з приводу цієї земельної ділянки, ураховуючи, що до її повноважень належить розпорядження землями міста; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З’ясування наведених обставин також має відношення щодо вимог про звільнення земельної ділянки шляхом знесення кіоску, оскільки надання радою земельної ділянки в оренду із земель прибудинкової території без зміни цільового призначення останньої також нормами чинного законодавства не передбачена.

Посилаючись на надання ОСОБА_4 такої ділянки на підставі договорів оренди, апеляційний суд не перевірив чинності останніх.

Як вбачається із тексту наявної в матеріалах справи копії договору від 20 березня 2008 року останній укладено строком лише на один рік та зареєстровано у Радомишльскій міській раді.

Разом з тим, згідно з п. 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 2 липня 2003 року № 174 (z0641-03) , державна реєстрація договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. Державну реєстрацію здійснює оператор (реєстратор) – структурні підрозділи державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", у межах повноважень якого є земельна ділянка. Здійсненню такої реєстрації апеляційний суд належної оцінки не надав.

Оскільки саме із проведенням державної реєстрації Закон пов’язує набуття договором оренди чинності (ст. 18 Закону України "Про оренду землі"), встановлення обставин реєстрації договорів оренди для розміщення кіоску у встановленому законодавством порядку має значення для з’ясування правомірності користування земельною ділянкою відповідачкою.

Перевіряючи законність прийняття Радомишльською міською радою оспорюваного рішення щодо надання дозволу на розробку технічної документації, суди не з’ясували, чи виступає рада у спірних правовідносинах як суб'єкт цивільних правовідносин та чи не має вона такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин, та не визначились чи може бути розглянутий за правилами ЦПК України (1618-15) позов, предметом якого (в частині оспорення рішення ради) є, зокрема, перевірка дотримання встановленого законодавством порядку набуття права на земельну ділянку, без передачі прав на неї.

Оскільки встановлення правового статусу спірної земельної ділянки, наявності законних підстав для використання відповідачкою земельної ділянки для розміщення кіоску, а також визначення у спірних правовідносинах правового статусу Радомишльської міської ради мають суттєве значення для правильного вирішення спору, рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим та підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.