Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Дем‘яносова М.В.,

Євграфової Є.П., Колодійчука В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Требухівської сільської ради, ОСОБА_4, третя особа: управління земельних ресурсів Броварського району Київської області, про визнання рішення недійсним та скасування державного акта на право власності на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2010 року,

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Требухівської сільської ради XIV сесії XXII скликання від 21 березня 1997 року йому було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2 га у АДРЕСА_1 Відповідач, який є його братом та суміжним землекористувачем, отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,379 га в АДРЕСА_2 на підставі рішення Требухівської сільської ради XXIII скликання від 20 травня 1998 року, про що було видано державний акт на землю серії І-КВ № 001704 від 11 листопада 1998 року, проте при оформленні технічної документації для виготовлення державного акта відповідачем у письмовій формі не було узгоджено між ними межі земельної ділянки.

З огляду на викладе вважав, що із земельної ділянки відповідача йому на підставі рішення Требухівської сільради від 21 березня 1997 року повинно належати 0,0744 га, а тому просив визнати рішення II сесії XXIII скликання Требухівської сільської ради від 20 травня 1998 року № 12 недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Требухівської сільської ради від 20 травня 1998 року № 12 в частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,379 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, АДРЕСА_2. Скасовано державний акт на право власності на землю, що знаходиться за адресою: Київська області, Броварський район, АДРЕСА_2 від 11 листопада 1998 року, виданий на ім'я ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2010 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з погосподарською книгою Требухівської сільської ради № 6 за 1986-1990 роки у АДРЕСА_1 головою господарства був батько позивача ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину головою господарства стала ОСОБА_6, яка мала земельну ділянку площею 0,40 га.

Згідно із наказом № 356 від 4 жовтня 1990 року із користування ОСОБА_6 вилучено земельну ділянку площею 0,20 га та надано ОСОБА_3

Відповідно до договору дарування від 10 серпня 1995року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 жилий будинок з відповідними надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 Броварського району Київської області.

Рішенням Требухівської сільської ради ХІV сесії XXII скликання від 21 березня 1997 року ОСОБА_3 було передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 0,2 га у АДРЕСА_1

В акті обстеження від 11 березня 2009 року, складеного комісією у складі землевпорядників ОСОБА_7, ОСОБА_8, депутата Требухівської сільської ради ОСОБА_9 та геодезіста ОСОБА_10 зазначено, що при обстеженні земельної ділянки позивача ОСОБА_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що площа земельної ділянки становить 0,1256 га; на даній земельній ділянці знаходиться жилий будинок, збудований у 1953 році з надвірними будівлями, а саме: сараєм, погрібом, колодязем, вбиральнею.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КВ № 001704 ОСОБА_3 на підставі рішення II сесії XXI скликання Требухівської сільської ради від 20 травня 1998 року № 12 є власником земельної ділянки площею 0,379 га, яка розташована території Требухівської сільської ради, призначення – будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель – 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства – 0,129 га.

Рішенням виконкому Броварської районної ради народних депутаті від 23 квітня 1991 року № 106 було надано дозвіл госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при головному архітекторі Броварського району виготовити та оформити технічну документацію на самовільно збудований відповідачем ОСОБА_3 у 1982 році жилий будинок з надвірними будівлями.

В будівельному паспорті на забудову земельної ділянки, що був виготовлений районною архітектурою згідно із вказаним рішенням райвиконкому і зареєстрований у виконкомі у квітні 1991 року, № 147 міститься, окрім рішення, наказ по радгоспу та рішення виконкому Требухівської сільської ради та план забудови садиби ОСОБА_3, в яких зазначено, що площа земельної ділянки відповідача під забудову у АДРЕСА_1 складає 2 000 кв.м., складено план із зазначенням лінійних розмірів земельної ділянки, позначено на плані жилий будинок і господарське приміщення, а також зазначено схему розміщення земельної ділянки в плані населеного пункту в масштабі 1:2000.

Задольняючи позов на підставі ст. ст. 5, 6, 17, 29, 31 ЗК України в редакції 1990 року, суд виходив із того, що позивач не вчиняв відмови та не давав згоду на вилучення належної йому земельної ділянки площею 0,0744 га. Висновок суду обґрунтовано тим, що із схеми розміщення земельної ділянки в плані населеного пункту в масштабі 1:2000 вбачається, що спільна межа земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_3 складався із відрізків таких розмірів: 16,5 м, 23,0 м, 25,0 м і закінчувалась до точки, позначеної як "25,0", тобто не могла бути довшою за 63-64 м, а відомості про вилучення земельної ділянки у розмірі 0,07 га з користування позивача відсутні. Підстави збільшення земельної ділянки з 0,20 га, яка була в користуванні у ОСОБА_3 згідно із наказом № 356 від 4 жовтня 1990 року до 0,37 га при винесенні рішення Требухівською сільською радою від 20 травня 1998 року відсутні.

Скасовуючи зазначене рішення та відмовляючи в позові, апеляційний суд, оцінюючи ті самі докази, дійшов протилежного висновку, зокрема щодо безпідставності доводів позивача про існування спільної з відповідачем межі довжиною 119,4 м та збільшення розміру земельної ділянки відповідача з 0,20 га до 0,370 га за рахунок земельної ділянки позивача, наданої Требухівською сільською радою у приватну власність.

Із такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка ведеться згідно із інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

Відповідно до Положення "Про порядок ведення державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 12 січня 1993 р. (15-93-п) Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом та включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вищевикладеного та керувалися топопланом та кадастровим планом, які зроблено ТОВ "Укргеоземпроект", планом забудови садиби від 23 квітня 1991 року та топографічним планом місцевості, виготовленим відділом Київського обласного управління сільського господарства в 1957 року, та виклали в рішеннях висновки щодо накладання меж належних позивачу та відповідачу земельних ділянок, які не ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і є припущеннями, що суперечить вимогам чинного законодавства, та не вирішили питання про проведення відповідної технічної експертизи для з'ясування питань щодо накладання земельних ділянок, які потребують спеціальних знань.

Оскільки з‘ясування обставин щодо накладання меж земельних ділянок має суттєве значення для правильного вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2010 року та рішення апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2010 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.