Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.

суддів: Гвоздика П.О., Мартинюка В.І.,

Кузнєцова В.О., Ткачука О.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2010 року.

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 20 липня 1991 року до 24 липня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. За вказаний період часу ними було придбано АДРЕСА_1 в м. Борисполі Київської області, гараж у гаражно-будівельному кооперативі "Стріла" у м. Борисполі Київської області, комп'ютер, відеокамеру, цифрову фотокамеру та побутову техніку. Оскільки згоди щодо поділу спільного майна сторони у справі не дійшли, просив суд поділити вказане майно між ним та ОСОБА_4

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та гараж у гаражно-будівельному кооперативі "Стріла" в м. Борисполі Київської області, по 1/2 частині за кожним.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2010 року вказане рішення суду першої інстанції в частині поділу гаражу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 400 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи нове рішення у частині поділу гаражу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 5 листопада 1998 року ОСОБА_4 є членом гаражно-будівельного кооперативу "Стріла". Згідно з п. 17 статуту зазначеного кооперативу споруджені гаражні будівлі є власністю кооперативу до моменту їх приватизації членами кооперативу та укладення з кооперативом договору про подальшу експлуатацію гаражного боксу власником.

Суд дійшов висновку, що спірний гараж є власністю гаражно-будівельного кооперативу "Стріла", а поділу між сторонами у справі підлягає лише паєнагромадження.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів" (v0005700-91) роз’яснено, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст. 15 Закону України "Про власність"); внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Визначаючи розмір часток подружжя в спільній власності на пай і гараж, суд бере до уваги вкладення на це майно, зроблені ким-небудь із подружжя за рахунок роздільної власності. Оскільки гараж є неподільним майном, у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і присудження грошової компенсації за частку в майні іншому розв'язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства.

Судом апеляційної інстанції не враховано положень ст. 15 Закону України "Про власність", чинного на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до передчасного висновку, що спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є пайові внески.

Разом з цим не можна погодитися також з висновком суду першої інстанції щодо визнання гаражу об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки суд дійшов такого висновку без повного і всебічного з’ясування обставин справи.

Згідно з довідкою гаражно-будівельного кооперативу "Стріла" від 22 липня 2010 року № 2 відповідачка є членом кооперативу з 5 листопада 1998 року, ОСОБА_4 внесла на будівництво гаражу у 1998 році - 1 200 грн., у 1999 році - 5 600 грн. (а.с. 31).

Суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не з’ясував чи повністю внесла ОСОБА_4 свій пай за гараж, перебуваючи у шлюбі з позивачем, не встановив належним чином, що саме є об’єктом спільної сумісної власності сторін у справі - пайові внески чи гараж.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 про поділ гаражу підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2010 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2010 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про поділ гаражу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.