6-741св10 Про неналежне виконання умов договору, повернення сплаченої за умовами договору суми та відшкодування моральної шкоди - 30.03.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про неналежне виконання умов договору, повернення сплаченої за умовами договору суми та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від

9 вересня 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 7 629 грн. та моральну шкоду в розмірі

Зазначала, що 22 червня 2009 року між нею та відповідачем укладено договір, за умовами якого ОСОБА_4 зобов’язався на її замовлення поставити кухонні меблі в квартиру АДРЕСА_1. Ціна меблів за договором склала 7 629 грн., яку вона сплатила відповідачеві в повному обсязі. За умовами договору було обумовлено розміри меблів, колір, форму фасадів, умови поставки та інші деталі.

29 липня 2009 року при отриманні меблів нею було виявлено істотні

недоліки та дефекти товару, які зробили неможливим встановлення меблів відповідно до цільового призначення, які виникли з вини виробника товару: кухонні меблі не відповідали розмірам, колір меблів та форма фасадних дверей також не відповідали умовам договору. Крім того, відповідачем не було повідомлено, що виробництво цих меблів насправді проведено ним самим, так як в гарантійному талоні, виданому відповідачем, стояла марка виробника меблів, компанія "Мебель GLS", і вона замовляла меблі саме цієї компанії. Відповідачу відразу було заявлено претензію, з якою він погодився, але повідомив, що усунути всі недоліки та дефекти неможливо, однак, можливо замінити столешню відповідно до обговорених розмірів, за це необхідно буде доплатити 500 грн. Однак, це на її думку, порушувало права сторони за договором та не відповідало умовам укладеного договору. Оскільки відповідач відмовився усунути недоліки, то вона запропонувала розірвати договір та повернути їй гроші й забрати меблі, однак відповідач відмовився.

Посилаючись на викладене, просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 лютого

2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 7 629 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 вересня

2010 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Харківської області від 9 вересня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що придбаний позивачкою товар є неналежної якості, істотні недоліки товару полягають в тому, що їх неможливо усунути, так як сам товар було виготовлено кустарним способом, а не фірмою виготовлювачем і це робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором, а також позивачці завдано моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивачка не надала будь-яких доказів неякісності та істотних недоліків замовлених меблів. Крім того, не довела, що вважала ніби придбані нею меблі виготовлені виробником меблів, компанією "Мебель GLS", і вона замовляла меблі саме цієї компанії.

З висновками судів у повній мірі погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як суб’єктом підприємницької діяльності, 22 червня

2009 року було укладено договір № ПР 04.06/к від 22 червня 2009 року, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов’язання на замовлення позивачки поставити кухонні меблі в квартиру АДРЕСА_1. Поставка меблів здійснювалась відповідно до додатку № 1 до договору "Комплект поставки", в якому зафіксовано й узгоджено з позивачкою розміри, кольорову гамму, наповнення меблів, умови їх поставки, проведення робіт із встановлення та додаткових робіт. Ціна договору складає 7 629 грн., яку позивачка сплатила відповідачеві ще до поставки меблів.

Договір було підписано сторонами, що свідчить про згоду сторін зі всіма умовами договору.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, ОСОБА_4 з 11 лютого 2002 року має статус фізичної особи-підприємця. Згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_4 має право на ведення виду діяльності з торгівлі та послуг зі збирання меблів.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач, яким є позивачка у справі, має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. При цьому законодавець акцентує увагу, що інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги), при цьому, до складу цієї інформації входить, в тому числі, інформація щодо товару, а саме: найменування нормативних документів, вимогам яких

повинна відповідати продукція, найменування та місцезнаходження виробника.

Надання вищевказаної інформації є не правом, а обов’язком відповідача, недотримання якого порушує права позивача і позбавляє останнього права вибору, наданого йому фактом народження і закріпленого в Конституції України (254к/96-ВР) . Однак, всупереч приписів діючого законодавства України, відповідачем вищевказану інформацію позивачу до придбання ним товару та замовлення послуг не було надано.

Крім того, постановою про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 16 листопада 2009 року

№ 23-886 Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів при перевірці відповідача встановлено ряд порушень в його діяльності, а саме: встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, встановлено виготовлення та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, за що на ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді штрафу.

Тобто, відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, відповідач мав право на ведення виду діяльності – торгівля та послуги зі збирання меблів, у тексті гарантійного талону вказана марка виробника меблів – компанія "Мебель GLS", але фактично відповідач, окрім торгівлі та послуг зі збирання меблів, самостійно проводив виготовлення меблів позивачці. На момент укладення договору ОСОБА_3 вважала, що купує меблі саме виробника меблів компанії "Мебель GLS", а не іншого виробника. Інформацію про фактичного виробника меблів – ФОП ОСОБА_4, позивачці до придбання нею товару повідомлено не було.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Істотним вважається недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), який робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором і він взагалі не може бути усунений.

Отже в діях відповідача судом першої інстанції встановлено виготовлення та реалізацію продукції, що не відповідає нормативним актам України, тобто має місце виготовлення меблів кустарним способом, а не фірмою виготовлювачем.

На придбаному позивачкою товарі відсутні ярлики, документів, що при виготовленні цього товару було використано необхідну для такого товару технологію відповідачем не надано, відомості про те, що наданий товар відповідає необхідній якості, встановленій для даного виду товару, також відсутні, надані відповідачем сертифікати не підтверджують, що для виготовлення меблів ним було використано саме ці матеріали. При цьому відповідач також посилається на неможливість повернення придбаного позивачкою товару.

Вивчивши матеріали справи, належним чином дослідивши всі надані сторонами докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що придбаний позивачкою товар є неналежної якості. Істотні недоліки товару полягають в тому, що їх неможливо усунути, так як сам товар було виготовлено кустарним способом, а не фірмою-виготовлювачем і це робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

У зв’язку з викладеним, суд першої інстанції правомірно вважав, що в позивачки виникло право на повернення сплачених нею грошових коштів за придбані меблі, при цьому вона повинна повернути відповідачеві товар неналежної якості. Неповернення відповідачем цих грошових коштів призвело до порушення права позивачки, яке підлягає захисту судом.

Однак, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції помилково вважав, що відшкодуванню підлягає завдана позивачці моральна шкода, посилаючись при цьому на норми ст. ст. 23, 1167 ЦК України та залишивши поза увагою те, що вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди виникли з договірних правовідносин, а відшкодування моральної шкоди в таких випадках чинним законодавством, не передбачено, крім випадків, коли відшкодування моральної шкоди передбачено самим договором, однак таке судами не встановлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд правильно зазначав, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Судом першої інстанції не було встановлено, що придбані позивачкою у відповідача меблі несли або могли нести загрозу життю чи здоров’ю позивачки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд у порушення вимог ст. 309 ЦПК України дійшов помилкового висновку про відмову в позові про повернення сплаченої за умовами договору суми, посилаючись на те, що позивачкою не доведено, що поставлені їй меблі є неякісними та мають істотні недоліки, а також те, що придбані меблі виготовлені компанією "Мебель GLS", а не відповідачем.

При цьому апеляційний суд залишив поза увагою те, що між сторонами у справі укладався договір на поставку й зборку меблів та в договорі не йде мова про виготовлення меблів.

Крім того, посилаючись на акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 23 вересня 2009 року, складений посадовою особою Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів під час перевірки діяльності ФОБ ОСОБА_4, яким було встановлено, що договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідає вимогам п. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині визначення розміру пені в разі прострочення виконання договору, апеляційний суд залишив поза увагою те, що постановою про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 16 листопада 2009 року № 23-886 Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів при перевірці відповідача встановлено ряд порушень в його діяльності, а саме: встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, встановлено виготовлення та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, за що на ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді штрафу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає залишенню без змін, а в іншій частині підлягає скасуванню із залишенням у силі в цій частині рішення суду першої інстанції.