Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя; за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення коштів; за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частини квартири і 1/3 частини будинку за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2010 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за час спільного проживання з ОСОБА_5 ними було збудовано житловий будинок АДРЕСА_2, будівництво якого в даний час незавершене, а також придбано квартиру АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ-21053, 1995 року випуску, та інше рухоме майно. Просила поділити його відповідно до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, виділивши йому вищезазначену квартиру, а ОСОБА_4 –2/3 частини незавершеного будівництвом будинкуАДРЕСА_2.

ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів, вкладених у будівництво вищезазначеного будинку в розмірі 104 446 грн., оскільки уклала договір з підприємством, яке виконувало будівельно-монтажні роботи по зведенню спірного будинку.

ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності 1/2 частини спірної квартири і 1/3 частини спірного будинку, посилаючись на те, що вони приймали участь в оплаті внесків за будівництво квартири та проводили оздоблювальні роботи у будинку.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2010 року 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Проведено поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та інше майно на загальну суму 372 150 грн.; ОСОБА_5 – незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2 та інше майно на загальну суму 429 071 грн.; у решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1018 грн. 41 коп. Позов ОСОБА_6 задоволено частково: з ОСОБА_5 на її користь стягнуто 104 446 грн.; у задоволенні її позову до ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просили скасувати судові рішення в частині про відмову в задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог касаторів, оскільки ними не доведено ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень відповідно до ст. 10 ЦПК України.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків суду не спростовують.

Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 відхилити, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.