Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про знесення самочинного будівництва та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю, знесення об’єкту самочинного будівництва, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 9 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом про знесення самочинного будівництва, посилаючись на те, що ОСОБА_7 самочинно збудувала нежитлову будівлю та захопила частину земельної ділянки загального користування, прилеглої до будинку по АДРЕСА_2, яку огородила самочинно збудованим парканом.

Відповідачка ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення об’єкту самочинного будівництва, так як його побудовано з порушенням ДБН.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 9 червня

2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_6 та зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено.

Зобов’язано знести за рахунок ОСОБА_7 об’єкти самочинного будівництва, збудовані на території, прилеглій до будинку по

АДРЕСА_3: об’єкт незавершеного будівництва - нежитлову будівлю загальним розміром 6,74x10,7 м та бетонний паркан. Після знесення самочинного будівництва привести земельну ділянку, на якій вони були розташовані, у попередній стан, згідно генерального плану забудови міста Полтави, звільнити від будівельного сміття.

Зобов’язано ОСОБА_6 демонтувати вигрібну яму, облаштовану нею на подвір’ї житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог

ОСОБА_6 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, а в іншій частині рішення суду залишити без змін, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_8. ОСОБА_9 належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачці ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_10, ОСОБА_11 належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 7, 21).

Згідно довідки виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 знаходиться у комунальній власності міста, розподілу земельної ділянки між співвласниками не проводилось, тому вказана земельна ділянка знаходиться у загальному користуванні (а.с. 158).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 141 від

30.12.2009 року встановлено, що незавершене будівництво нежитлової будівлі розміром 6,74х10,7 м, яка будується на території, що прилягає до будинку по АДРЕСА_3 та бетонного паркану не відповідає ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", "додатку" 3.1 к ДБН 360-92*, п.3.25*, п.3.19* та п.2.11 СНиП Ш-4-80* частина III "Правила проведення та приймання робіт", глава 4 "Техніка безпеки".

Згідно того ж висновку експертизи облаштування вигрібної ями

ОСОБА_6 є порушенням п.3.25* ДБН 360-92**.

Таким чином судом встановлено, що сторони є власниками квартир у будинках, проте земельна ділянка, на якій сторони здійснили самочинне будівництво, знаходиться у загальному користуванні та є комунальною власністю. Задовольняючи позов, суди вважали права позивачки порушеними.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Проте судами установлено, що сторони не є власниками земельної ділянки, на якій проведено самочинне будівництво, оскільки земельна ділянка знаходиться у комунальній власності.

Крім того судами не установлено які саме права позивачки ОСОБА_6 як власниці квартири було порушено самочинно збудованим об’єктом.

Будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна вважається самочинним, якщо в діях особи є хоча б одна з ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) забудова проведена чи здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цього будівництва;

2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) забудова проведена з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Отже, за змістом наведеного збудований самочинно об'єкт може бути знесений на підставі судового рішення в передбачених ст. 376 ЦК України випадках у справі за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, на що суди першої та апеляційної інстанції уваги не звернули.

Крім того, згідно ст. 214 ЦПК України та, виходячи із змісту

ч.7 ст. 376 ЦК України, суд повинен установити: чи порушує самочинна будова права інших осіб, а якщо порушує, то яких саме осіб; чи відповідає вона державним нормам та будівельним правилам, які давали б підстави для прийняття її в експлуатацію в порядку, установленому законодавством, чи можливо провести перебудову самочинної будови для приведення її у відповідність до державних норм та будівельних правил, чи згодні особи, які здійснили самочинне будівництво провести його перебудову.

Виходячи з викладеного судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були усунені апеляційним судом, у зв’язку з чим судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 9 червня

2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від

9 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.